Традиції сироваріння, піроскубання, ткацтва, вінкоплетіння та вироби місцевих майстрів — це День місцевих традицій у Синевирській Поляні на Закарпатті. Як пройшов захід та які враження у гостей — у матеріалі Суспільного.
Зазвичай ці вівці пасуться в горах. Нині вівчар Федір привів отару до етноцентру в Синевирській Поляні. Тут же він готує традиційні сири — будз та вурду.
«Здоїли вівці, засипали в чан. Воно тепер буде стояти 40–45 хвилин. Потім додали сироватку з молодого теля. Потім це все збирають, розколочується, зробиться сир — будз збирають із цього молока. Далі з квасниці, з тої солодкої робиться, ще й вурда», — розповідає вівчар Федір.
Поки вівчар порається коло сирів, на сусідній локації Дня місцевих традицій триває обряд піроскубання.
Місцева жителька Марія Цімбота розповідає, що раніше дівчата збиралися вечорами скубати пір'я. Такий вечір супроводжували музиканти, а до дівчат приходили хлопці. Після роботи починалися танці.
«Мама парувала У закарпатському діалекті «парувати» значить «підготувати, приготувати, привести щось у готовність»це пір'я. І потім збиралися дівчата і це пір'я скубли ввечері. Але там повинні були бути музиканти. І приходили хлопці до дівчат. Спочатку дівчата пір'я скубли, а потім були танці. І так проходили піроскуби», — розповідає Марія Цімбота.
За її словами, з пір'я потім робили перини та подушки, які могли бути частиною посагу нареченої.
На Дні місцевих традицій також відтворили обряд, пов'язаний із підготовкою до весілля та плетінням вінків.
«Коли починалося весілля, йшли барвінок різати. Зазвичай це була газдиня, яка мала у своєму городці невибагливу таку діляночку, де вона з суботи вирощувала цей барвіночок», — розповідає місцева жителька.
Після цього з вінками, якими прикрашали молодих, йшли вінчатися до церкви.
«То було колись — гуляло все село», — додає вона.
День місцевих традицій спільно організували Синевирська громада та громадська організація «ФОРЗА» в межах проєкту, що реалізується за фінансової підтримки Європейського Союзу.
Голова Синевирської громади Іван Чуп розповідає, що захід цього року провели вперше.
«Ми не назвали це фестивалем, а назвали його по-нашому — День місцевих традицій. Самі слова про себе говорять, що в основі — традиції ремесел, ткацтва, вівчарства, бісерування, збирання меду і малювання і не лише», — каже Іван Чуп.
Співорганізаторка заходу, менеджерка громадської організації «ФОРЗА» Наталія Волошина говорить, що хотіли показати місцевих майстрів та крафтярів.
«Ми дуже хотіли показати, які є в Синевирській громаді майстри, крафтярі, люди, які створюють щось своїми руками. І тому запросили всіх, кого ми знали.Тобто всіх тих, хто може зробити якийсь ручний витвір і представити його на місцевому ринку», — розповідає Наталія Волошина.
Відвідувачі могли долучитися до майстер-класів, скуштувати страви місцевої кухні та придбати крафтові вироби.
Туристка Надія розповідає, що випадково потрапила на захід і залишилася задоволена.
«Так вийшло, що ми потрапили сьогодні на таке свято, яке нам принесло дуже багато задоволення. Придбали гостинці і дуже гарно проводимо час. Дуже класний вайб», — каже Надія.
Туристка Ніна розповіла, що їй сподобалася старовинна хата, де відвідувачі могли почути весільні пісні.
«Заходили от у цю хатинку, там співають весільні пісні. Це старовинна хата, де раніше люди жили. Ну, сподобалося», — розповідає Ніна.
Ще одна туристка, Світлана з Тернополя, придбала на заході картину та скуштувала місцеві сири.
За словами голови громади Івана Чупа, День місцевих традицій планують проводити щороку.
Підписуйтеся на Суспільне Ужгород: Facebook, YouTube, Telegram, Viber, Instagram, Threads, WhatsApp, TikTok