Через спалювання сухої трави на Тернопільщині від початку року сталося близько чотириста пожеж в екосистемах. В одній із них загинула жінка, а під час інших травмувалися троє людей.
Про це в інтерв'ю Суспільному розповів речник Головного управління державної служби з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області Сергій Данілін. Він поінформував, чому не можна спалювати сухостій, як це впливає на навколишнє середовище і здоров'я, та як можуть покарати паліїв.
«За добу по сорок разів виїжджаємо гасити пожежі»
— Як часто виїжджаєте на пожежі сухої трави?
— Якщо говорити статистикою, то до початку потепління таких пожеж було п'ятдесят. На сьогоднішній день їх близько чотирьохсот від початку року. Є такі дні, особливо це спостерігається на вихідних, коли пожежно-рятувальні підрозділи виїжджають до сорока разів на такі пожежі.
— Який масштаб цих пожеж?
— Якщо говорити про загальну площу всіх пожеж, то це до трьохсот гектарів. Можемо уявити, що це випалений приблизно один обласний центр, такий як місто Тернопіль. Гасити такі пожежі складно, тому що вогонь швидко поширюється на великі території, охоплює значну площу і зазвичай є декілька осередків. Рятувальникам доводиться докладати багато зусиль для того, щоб ліквідувати такі загорання.
— Які особливості гасіння цих пожеж?
— Якщо вони не запущені та вогонь не поширився на інші об'єкти, тоді вони не складні в гасінні. Але небезпека цих пожеж у тому, що вогонь швидко поширюється і може перекидатися на лісові масиви, населені пункти, торфовища чи сміттєзвалища. Пригадаємо випадок, який був у Львівській області на сміттєзвалищі. Тобто найскладнішим у гасінні таких пожеж є безпосередньо наслідки.
— Чи були випадки, коли вогонь перекидався на житлові будинки?
— На території Тернопільської області таких випадків не було. Але були випадки, коли вогонь поширювався на торфовище, на необліковані поклади торфу на півночі області. На території України, особливо в літній період, коли жарко, виникає дуже багато лісових пожеж. Вогонь перекидається навіть на населені пункти і це велика небезпека.
— Щодо лісових пожеж, яка специфіка їхнього гасіння?
— Це великий комплекс заходів. Залучається багато підрозділів залежно від рівня пожежі, залежно від того, яка вона, — низова чи верхова. Треба визначити основні напрямки і осередки пожежі, зосередити зусилля для того, щоб їх локалізувати і ліквідувати.
«В одній пожежі загинула жінка, в інших троє людей отримали опіки»
— Цього року зима була теплою, снігу майже не було і люди почали палити сухостій ще в лютому. В одній з пожеж у лютому загинула 67-річна жінка. Чи були ще якісь випадки, коли люди травмувалися або ж гинули внаслідок підпалу сухої трави?
— Дійсно на Тернопільщині був зафіксований випадок, коли на місці пожежі сухої трави рятувальники виявили тіло жінки. Крім цього були зафіксовані травмування під час спалювання сухої трави. Три випадки, коли люди отримали досить серйозні опіки. І це ще раз підтверджує небезпеку і те, що потрібно відмовлятися від цієї негативної практики.
— Під час спалювання сухої трави вогонь перекидався й на території заказників. Цього року поблизу Чотилова горів орнітологічний заказник. Минулого року теж там була пожежа і за даними Державної інспекції, сума збитків завдана навколишньому середовищу тоді становила понад 160 тисяч гривень. Пам'ятаю пожежу в цьому заказнику й у 2020 році, тоді вогонь охопив близько восьми гектарів. Як часто гасите пожежі в заказниках?
— Майже щороку і не один раз на рік виникають такі пожежі безпосередньо в тому заказнику, який ви назвали. Більшість причин цих пожеж — це людський фактор. Люди просто спалюють у себе на території рослинні залишки, не контролюють вогонь, він перекидається, поширюється і завдає значних матеріальних збитків.
«Сума штрафу може сягати сотні тисяч гривень»
— За спалювання сухостою, сухої трави і навіть листя на власних присадибних ділянках є відповідальність. Які це штрафи і чи збільшується сума в залежності від наслідків цієї пожежі?
— Найменше, на що може розраховувати людина, якщо встановлять, що вона спалювала суху рослинність — це від трьох тисяч гривень. Якщо говорити про заповідні території, то суми сягають сотні тисяч гривень. Давайте не забувати, що в країні війна і якщо встановити, що людина робила навмисні підпали, то це може класифікуватися як диверсія. І дії будуть каратися вже зовсім за іншими статтями Кримінального кодексу.
— Якраз хотіла запитати про диверсії. Близько 40 пожеж на добу - це чимала затрата вашого ресурсу. Як думаєте, чи можуть серед цих пожеж бути навмисні підпали, метою яких є відволікти екстрені служби, як, наприклад, у псевдо мінуваннях?
— Звичайно, такий сценарій можливий і я думаю, що відповідні служби будуть займатися цим і встановлювати для чого це робиться, хто це робить. І просто, щоб хтось не потрапив під гарячу руку, бо якісь забавки з вогнем можуть класифікувати як зовсім інші наміри. В умовах війни не треба цього робити. Рятувальникам є куди спрямовувати свої ресурси, свої сили і є над чим працювати в умовах війни.
«Коли ви підпалюєте в себе на подвір'ї листя, це не означає, що вас ніхто не бачить»
— Чи реально впіймати паліїв і чи вдавалося притягати людей до відповідальності?
— Перш за все підрозділ Державної служби України з надзвичайних ситуацій займається профілактикою. Через засоби масової інформації, соцмережі та під час рейдів ми намагаємося донести людям, що це небезпечно й щоб вони цього не робили. Також ми вживаємо більш суворих заходів, роблячи комплексні рейди спільно з представниками поліції, органів місцевої виконавчої влади, місцевого самоврядування. Ми активно застосовуємо безпілотні літальні апарати. Тобто, коли ви підпалюєте в себе на подвір'ї листя, пожнивні залишки, це не означає, що вас ніхто не бачить. Дрон в цей час якраз може патрулювати і вас можуть зафіксувати. Тому ще раз подумайте, чи варто це робити. В нас є така практика. Цього року близько десяти людей вже притягнуто до адміністративної відповідальності за спалювання сухої трави.
Як спалювання сухої трави впливає на екологію
Про вплив спалювання сухої трави на екологію Суспільному розповів еколог, керівник громадської організації "Тернопільський міський відокремлений підрозділ Національного екологічного центру України" Ігор Кузик
— Хочу, щоб ми розпочали зі спростування міфів. Отож, міф перший чому люди спалюють траву. Кажуть, що це робить ґрунт більш родючим і знищує насіння бур'янів.
— Спалювання нічому не допомагає і однозначно нічому не сприяє — ні ґрунту, ні повітрю, ні воді, ні флорі, ні мікрофауні, яка там проживає. Насіння не знищується, воно вже висипалося в ґрунт ще в зимовий період, воно є в ґрунті. І знову ж таки кожен може спостерігати, коли він спалив траву, що все ж таки свіжа трава проростає якщо не з насіння, то з кореня.
— Як спалювання сухої трави впливає на ґрунт, особливо на верхні шари?
— Однозначно негативно. Максимально негативно на верхній шар ґрунту, оскільки це родючий шар ґрунту і в ньому є багато різної мікрофлори, яка розпушує ґрунт, живить його і сприяє інтенсифікації різних біологічних процесів, які впливають на родючість. Тому висока температура, яка є під час горіння, вбиває будь-яку мікрофлору на глибині до п'ятнадцяти сантиметрів. Це залежить від типу ґрунтового покриву.
— Міф другий: "Спалювання допомагає знешкодити шкідників".
— Такого міфу я ще не чув, відверто кажучи. Логічно, що пересічний громадянин думає, що якщо експерт каже, що вогонь вбиває всю мікрофлору, значить вбиває і корисну, і погану. Це так само, коли людина вживає антибіотики, то в організмі вбивається вся мікрофлора і після цього ми вживаємо пробіотики. Ймовірно, що вбиваються шкідники, але попри це і вбиваються корисні речі, тому який тут баланс, важко сказати.
— Як спалювання сухої трави може зашкодити рослинному і тваринному світу?
— Шкода завдається природнім екосистемам. Ми бачимо, як горить осока на болотах, долини річок, заказники, заповідні об'єкти. Там тварини осідають, розмножуються. І вогонь просто може знищити їх, або ж вони мігрують. Ми часто бачимо в соцмережах картинки з обгорілими клубками зайців чи їжаків. А зараз період гніздування птахів і багато з них гніздяться на поверхні рослинності, не всі на деревах. Але вогонь може перекинутися в ліс, вверх і також завдати шкоди вищим судинним рослинам.
— І міф третій: "Спалювання сухої трави не шкодить здоров'ю".
— Це однозначно міф. Людина, яка навіть локально на господарстві спалює згорнену траву, коли надихається цього до тридцяти хвилин, приходить додому і відкашлює ці викиди ще доволі довгий час. А коли горить велика площа, то це інтенсивні викиди. Повітряні маси переносяться і, якщо горить десь за селом чи за містом, то або в сусідньому селі, в чию сторону вітер дує, або тому селі, де горить, люди це відчувають. І найбільш негативним є той фактор, що ті викиди, зокрема бензопірени, вуглекислий газ, мають акумулятивну дію. Вони мають здатність осідати в наших легенях, накопичуватися і спричиняти різні захворювання. Оскільки викиди є канцерогенами, це може призвести навіть до онкологічних захворювань.
— Як впливає спалювання сухої трави та сухостою на повітря?
— Найбільше спалювання трави, сухостою шкодить саме повітрю. Не ґрунту, не воді, а власне атмосферному повітрю. При спалюванні йде викид парникових газів і це однозначно має вплив навіть на глобальні зміни клімату. Тому що гази осідають на висоті двадцять — тридцять кілометрів над поверхнею землі. І тоді сонячна енергія, яка мала би відбиватися від поверхні в залежності від альбедо і йти догори в космос, через ці гази не відбивається. Тому, коли весь світ, згідно з Паризькою кліматичною угодою стоїть над ідеєю до 2030 року зменшити викиди парникових газів, а локально в якихось сільських населених пунктах Тернопільської області збільшують ці викиди, це однозначно нелогічно.
— Як спалювання сухої трави впливає на ґрунтові води та чи є ризик того, що шкідливі речовини можуть потрапити у питну воду?
— Тут є два аспекти. Зольні елементи, залишки від спалювання трави чи сміття можуть осідати на поверхневих водах, джерелах, де є вихід підземних вод. Інший аспект, коли все згоріло, впав дощ, це все змилося десь в долини річок, балки, яри чи малі річки. І в перспективі воно просочується крізь ґрунт і потрапляє в підземні води. А наш регіон користується переважно ґрунтовими водами, особливо колодязі питної води в сільській місцевості. Тому такі ризики однозначно є. Це доволі перспективний напрям наукових досліджень. Мені, як науковцю, було б цікаво відібрати проби води в криницях і поверхневих водних об'єктах через декілька днів після спалення трави на великій площі. Але тут справді ще важливо акцентувати на тому, що окрім трави горять і шини, і сміття, особливо пластик, і це все однозначно попадає в ґрунтові води і далі, залежно від їх трансформації під землею, це все може потрапляти в питну воду.
— Чи є більш екологічні альтернативи спаленню сухої трави? Знаю, що хорошим методом є компостування, але в ньому теж є недоліки.
— Я би не назвав це недоліком, просто для пересічного громадянина в сільській чи міській місцевості це буде складно робити, особливо в наших погодних умовах. Ми навіть пробували в наукових цілях просто скидати в яму сухостій. Це не дає такого результату, коли ви там восени чи навесні скинули і за шість місяців цей компост використовуєте. У період посухи і низької вологості це доволі складно, і люди, які компостують відходи, купляють спеціальні бактерії, додають їх, поливають водою. І тільки після цього все перегниває. Але можна компостувати не з метою отримання компосту, як поживи чи якогось корисного продукту, а просто компостувати з метою не забруднювати компоненти довкілля. В такому випадку я рекомендую, якщо це присадибна ділянка, викопати невелику яму і просто засипати траву землею. Це буде все одно краще, аніж спалювати цю траву. Чи, якщо є город і можливість розсипати це по вже зораному городі після культивації, це все також перемішається і потім не шкодитиме при садінні картоплі чи грядок. Якщо це на осінь, це взагалі круто, бо ви розкидаєте по городі, трактор приорює, і, як правило, за зиму воно краще перегниває, тому що воно під ґрунтом. Тому альтернативи є, однозначно, залежно від свідомості людей і від можливостей території, де людина проживає.
— У багатьох містах є окремі ємності для трави чи сухостою біля смітників. Але цікаво, куди далі це все вивозять. Чи є в Україні заводи по переробці сухостою, сухого листя?
— Ну, насправді, в містах питання утилізації листя восени доволі актуальне. Сьогодні є така світова концепція, коли міста переходять більше на хвойні породи дерев, тому що це проблема. В Україні були певні стартапи. Можливо у 2018-2020 роки люди чули, що в Житомирі науковці чи навіть учень розробив ідею створення паперу з опалого листя. Інші такі є екологічні ідеї, але на економічному рівні, як показує практика, це доволі нерентабельно і цей продукт виходить доволі дорогим. Тому практик корисного використання цього листя в Україні я не зустрічав. Але знаю, що є такий досвід утилізації листя на діючих сміттєзвалищах при великих містах. Його використовують як засіб рекультивації, коли пересипають великі сміттєзвалища, де звозять з міста сміття. Пересипають листям, потім пересипають ґрунтом, таким чином роблять відкриту ділянку. Одне із міст півдня України мало практику, коли повністю закривали сміттєзвалище, рекультивували його, декілька років вивозили на нього листя, потім засипали землею і в процесі гниття листя давало поживні елементи. І потім на цій території вирощували енергетичну вербу, яка тоді ставала популярною, і цією вербою вже опалювали комунальні господарства свого міста.
— Чи є за кордоном практики з утилізації сухостою, які було б легко перейняти в Україні?
— Так. Я свого часу бував в Німеччині і ми знайомилися з таким досвідом. Там, як правило в містах типу Дрездена, є спеціальні біоустановки для компостування таких відходів. Коли вони їх компостують не в природних умовах в ямі, а в спеціальних ємностях і спеціальних обладнаннях. Це, як правило, приватні інституції, хтось приватно цим займається й заробляє гроші. Але перевага Європейського Союзу в тому, що всі такі екологічні речі є дотаційними. Тому кінцевий продукт виходить рентабельним. Держава звільняє від податків або якимось чином фінансово стимулює. Практика є, як і локальна, так і масштабна в різних містах. Такий досвід можна перейняти. Дасть Бог, у мирний час ми будемо запозичувати такі ідеї. Можливо якісь локальні підприємства в нашому регіоні цим займуться.
— З року в рік люди продовжують спалювати сміття, незважаючи на рейди рятувальників, Держекоінспекції. На вашу думку як еколога, як можна донести людям інформацію так, щоб вони усвідомили, що спалювання сухостою шкідливе не лише для навколишнього середовища, а й для них?
— Мене часто це питають як еколога, але я вже не знаю, як відповідати. Напевно, доки хтось не помре від цього, то результату не буде. Це насправді шалений ризик для здоров'я. Можливо сьогодні люди не відчувають цього, тому що це акумулятивний ефект, це може датися взнаки в далекій перспективі. Або ж у тих масштабах хвороб, які зараз є, люди не розуміють кореляційного зв'язку між цим. Інформаційна кампанія, я думаю, на сьогодні це один із доволі ефективних засобів, особливо в різних сферах комунікації. Маю на увазі і радіо, і телебачення, і соцмережі, і навіть газети, тому що це працює. Але також важливим є, напевне, якийсь громадський осуд. Коли на вулиці чи в селі буде троє - четверо екологічно позитивно налаштованих громадян і якщо вони будуть бачити випадки спалювання, можливо не обов'язково одразу повідомляти муніципальну інспекцію чи поліцію, хоча це також правильно, але хоча би фотографувати, закидати в соцмережі і робити такий громадський осуд. Це також би працювало. Але насамперед з людьми треба говорити, з людьми треба спілкуватися. Можливо варто робити якісь локальні зустрічі й пояснювати про шкоду від спалювання, а також про відповідальність за це.
Які хвороби провокує та які захворювання загострює дим зі спалювання сухої трави. Коментар заступника генерального директора Центру контролю та профілактики хвороб Юрія Дементьєва
— Кожної осені і кожної весни, коли починається сезон і люди починають спалювати листя, як ми, так і екологи, б'ємо тривогу. Тому що крім забруднення атмосферного повітря цей дим може викликати ряд захворювань. Згідно з дослідженнями, які проводилися в Україні, було встановлено, що десь 39% населення, незважаючи на всі попередження, продовжують спалювати листя і суху траву, а половина з цих паліїв навіть не знають про шкоду, яку вони наносять самі собі. Тому що люди, які спалюють це листя, перш за все наносять шкоду для свого здоров'я. Коли листя тліє, без доступу кисню утворюється бензопірен, який може викликати шкірні захворювання, алергічні реакції, бронхіти і навіть онкозахворювання. Іноді горить не лише суха трава, а й сміття, зокрема пластикові пакети чи шини. Від спалювання пакетів може утворюватися до сімдесяти різноманітних хімічних отруйних речовин. Під час спалювання гуми утворюється канцерогенна сажа, яка теж дуже небезпечна в плані захворювань.
Які небезпечні хімічні речовини є в димі зі спалювання сухостою. Коментар кандидата хімічних наук Віталія Барановського.
— У результаті спалювання сухої трави, якщо брати одну тонну сухостою і сухої трави, виділяється близько дев'яти кілограмів сажі. Ця сажа є небезпечною, оскільки це дрібно дисперсні частинки, які фактично є прообразом активованого вугілля. Вони адсорбують на своїй поверхні решта досить небезпечних речовин. Ці небезпечні речовини можуть бути як мінерального, тобто неорганічного, так і органічного походження. Щодо мінеральних речовин, це частинки солей, іонів або чистих металів, які адсорбуються на поверхні. Зокрема це мідь, цинк, свинець, нікель, кадмій. Крім цього в результаті спалювання сухої трави, за умови, якщо є недостача кисню, утворюються продукти неповного згоряння. Окрім чадного газу це також органічні речовини, зокрема, такі небезпечні, як канцерогенний бензопірен та інші аналоги всім нам відомих діоксинів. Ці речовини, адсорбуючись на поверхні сажі, піднімаються в повітря. Але оскільки спалювання ми фіксуємо навесні, то далеко вони мігрувати в верхні шари атмосфери не можуть, бо прохолодна погода.
— І надалі вони осідають назад на поверхню ґрунту, на будинки, на все, що нас оточує. І ми вдихаємо цей пил, ці аерозолі, вони потрапляють у легені і можуть спровокувати досить небезпечні наслідки. Ну, найшкідливішими є сполуки важких металів, зокрема свинець і кадмій, які потім потрапляють у наш організм. І, звісно, що під час тривалого перебування на території, де відбувається спалювання, або поблизу, найнебезпечнішим є бензопірен. Бензопірен – це поліядерний ароматичний вуглеводень, який є досить сильним канцерогеном. І останні десятиліття йому приділяється дуже велика увага, оскільки він викликає онкозахворювання. У нас ділянки бувають досить забруднені різноманітними органічними відходами і полімерними матеріалами. При неповному згорянні таких речовин також можуть виділятися небезпечні продукти, в тому числі феноли, формальдегіди, інші аналоги поліароматичних вуглеводнів.