У селі Гутисько на Тернопільщині живуть династії лемківських різьбярів. Люди успадкували ремесло від своїх прадідів, яких у 1945 році депортували з етнічної Лемківщини. До Дня пам'яті українців — жертв примусового виселення у 1944-1951 роках, лемки розповіли Суспільному про збереження своєї культури та давнього ремесла.
У 1945 році в село Гутисько, що на Тернопільщині, депортували лемків із трьох сіл: Вілька, Дошно, Балутянка колись етнічної Лемківщини, яка тепер на території Польщі.
"Це були династії родин різьбярів, співаків, художників. І ось так компактно вони осіли в цьому мальовничому селі, в якому раніше жили поляки. Переселені лемки були представниками так званої Риманівської школи різьби, яку заснувала графиня Анна Потоцька наприкінці 19 століття", — розповіла уродженка Гутиська, професорка Ольга Бенч.
Ольга Бенч досліджує історію свого села та планує видати книжку. Її батько також був різьбярем, робив палиці. За словами жінки, одну з його робіт подарували президенту США Джиммі КартеруДжеймс Ерл "Джиммі" Картер-молодший — колишній американський політик, 39-й президент Сполучених Штатів Америки з 1977 до 1981 року..
Ольга колекціонує вироби лемківських майстрів. У її колекції представлені майже всі династії митців, яких депортували в Гутисько. Деякі з виробів належать третьому та четвертому поколінням, тобто внукам і правнукам переселених лемків.
"У мене тут вироби династії Бердалів, Красівських, Одрехівських, Стецяків, Долинських, Завіських, Храпців. Я завжди радо ділюся своєю колекцією, якщо люди хочуть її побачити, щоб пам'ять про цю традицію зберігалася", — розповіла Ольга Бенч.
Сім’я Тимошенків — нащадки депортованих лемків. Усі в хаті займаються різьбленням по дереву. Ярослав Тимошенко завжди працював разом із дружиною Ольгою.
"Все життя разом, одне одного підтримували, бо треба було різьбити багато, ми возили здавати вироби, спочатку до Львова, а потім до Бережан. Ми на різьбі, вважайте, жили", — сказала Ольга Тимошенко.
Ремесла чоловік навчився від свого батька, а Ольга від свого. Вони представники двох династій різьбярів — Орисиків і Завіських.
Більшість інструментів, якими працює, Ярослав зробив сам.
Окрім різьбярства, кожен має ще одне заняття для душі. Ольга, наприклад, малює, а Ярослав грає на баяні. Зараз жінка повністю присвятила себе картинам, бо різьба, за її словами, потребує фізичної сили, якої вже не так багато.
Мистецтво перейняли діти Ярослава й Ольги, а згодом і онуки. Максимові 18 років:
"Колись бачив, як батьки різьбили з бабусею і дідусем. Мені може п’ять років було і не дозволяли ще різьбити. Я сам почав щось стругати, вперше навіть поранився, але мені було цікаво і я вирішив навчитися".
Жителі Гутиська зберігають традиції, говорять лемківською говіркою і співають давні пісні. Також у селі створили музей історії і побуту лемків. Розмістили його в столітній хаті, розповіла Ольга Бенч.
У 1999 році в Гутиську відбувся перший на Тернопільщині фестиваль лемківської культури. Згодом дійство почали організовувати в Монастириськах.
Нагадаємо, друга неділя вересня — День пам’яті примусового виселення українців у 1944-1951 роках.
9 вересня 1944 року УРСР та Польща уклали угоду про “взаємний обмін населенням”. За даними Українського інституту національної пам’яті, тоді близько 700 тисяч українців з Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини, Західної Бойківщини були примусово виселені зі своїх домівок.
Нагадаємо, в Тернополі відбувся захід до 80-х роковин з часу примусового виселення українців з Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини та Західної Бойківщини.
До 80-х роковин початку депортації Суспільне Тернопіль готує низку матеріалів про тих, хто має лемківське коріння і захищає Україну від російських окупантів.
