На Майдані Незалежності в Києві прощаються із загиблими бійцями з Тернопільщини Сергієм Коновалом та Тарасом Петришиним.
Про це повідомляють кореспонденти Суспільного.
Нагадаємо, вони загинули поблизу Часового Яру на Донеччині 6 квітня, виконуючи бойове завдання. Сергій Коновал з позивним "Норд" був командиром 2 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону 67-ої окремої механізованої бригади ЗСУ. Тарас Петришин з позивним "Химера"був його заступником.
Знайома бійців Олена Чекрижова каже, викладала англійську в їхньому підрозділі влітку 2022 року.
"Сергій був надзвичайно доброю людиною.. Він був спокійним, виваженим, врівноваженим. І всі його підлеглі дуже його поважали. Його рота жила, як родина. Попри всю військову дисципліну, попри всі правила і армійські порядки, це дійсно була велика родина на 100 людей, "Сталева сотня", якою керував достойний командир Сергій. Це величезна втрата для нашої країни. Такі люди, як Сергій, мають будувати майбутнє, виховувати майбутнє покоління, займатися національно-патріотичним вихованням, а на жаль, щодня ми втрачаємо цих людей".
Юлія з громадської організації "Права молодь" розповідає, познайомилась із Сергієм Коновалом 5 років тому.
"Я долучилася до "Правої молоді", а він був у "Правому секторі", в Добровольчому українському корпусі. Він був моїм інструктором на вишколах, перший, хто вчив мене тактичній медицині, тактиці ведення бою. Пізніше я допомагала йому з проєктом у Тернополі "Дім ветерана". Це єдиний ветеранський простір в Тернополі наразі. Він дуже палав цим проєктом. Я пам’ятаю, ми ходили ремонт туди робити, тренувалися там. Він був дуже натхненний. "Норд" хотів допомагати людям".
Сергій Коновал був бійцем Добровольчого Українського Корпусу "Правий Сектор" з 2014 року. Служив парамедиком на сході України. У перервах між ротаціями брав участь у благодійному велопробігу 20 штатами США на підтримку України. Коли розпочалася повномасштабна війна знову добровольцем пішов воювати. Брав участь в обороні Києва, воював на різних напрямках. Став командиром роти стрілецького батальйону 67-ої механізованої бригади Збройних сил України, якій згодом дали назву "Сталева Сотня".
Із волонтеркою Ольгою Данченко Сергій одружився лише три місяці тому, а разом вони були два роки.
"Я 26 квітня вперше в своєму житті приїхала на лінію фронту для того, щоб познайомитися з ними, кому я допомагаю. І з перших 10-ти хвилин ми вирішили, що ми залишаємося разом. Я їхала на 4 дні, а провела з ними два роки. Я була з Сергієм всюди: там, де можна, там, де не можна. Це був закон нашої сім’ї і він все робив так, щоб я була завжди з ним. І я безмежно сьогодні цьому щаслива, тому що ця пам'ять — це все, що залишилося. Я можу сміливо себе називати посестрою його і його побратимів. І він залишив мені дуже велику, потужну команду, яку я безмежно люблю, яка любить мене. Я це знаю. І ми будемо далі рухатися, і продовжувати Сергієву справу, бо в нього були дуже великі плани на Україну і на це життя".
Сергій Коновал був хресним татом доньки Тараса Петришина, розповіла в Фейсбуці його дружина Тетяна.
Сьогодні, 9 квітня, близько 18:00 тіла військових зустрінуть у Тернополі. А завтра, 10 квітня, з ними попрощаються в Домі печалі, що на Микулинецькому цвинтарі.
