Щоб не опускати рук – вчителює, викладає в університеті, пише підручники та в пам'ять про чоловіка хоче побудувати спорткомплекс у рідному селі. Вдова Олега Барни Ольга розповіла Суспільному, як справляється з втратою чоловіка.
За її словами, вони прожили разом більше 30 років і завжди підтримували одне одного.
"Серце моє розтопило те, що він мені на день народження намалював портрет. І цей портрет був на ватмані на всю стіну, олівцем намальований, при чому не з мене, я не знала про такий подарунок, а це було з моєї фотографії", – каже жінка.
Разом зі своїм майбутнім чоловіком вона навчалися на фізико-математичному факультеті Тернопільського педінституту. Там познайомилися, а згодом, у 1991 році, одружилися.
Разом прожили 32 роки, допоки їх не розлучила війна. У квітні цього року Олег Барна загинув під час виконання бойового завдання на Донеччині. Йому було 55 років. Після загибелі Ользі передали речі її чоловіка. Отримавши їх, хотіла пригадати запах рідної людини. "Я насамперед хотіла пригадати запах рідної людини. І, на жаль, я почула тільки запах диму, металу, крові та запах болю, що переживають наші хлопці та дівчата там, на передовій".
Серед речей, які повернули після загибелі – вервичка чоловіка, його жетони та мобільні телефони. Там, каже Ольга, збереглося останнє невідправлене повідомлення Олега.
"Ми прочитали його. Він написав малому: "За жодних обставин не відмовлятися від весілля, продовжувати суди, щоб відновити чесне ім’я і хай щастить. Оці три речення останні. Його остання фотографія о 9:37, а це повідомлення о 9:30".
Для синів Олег завжди був прикладом, розповідає Ольга. "У нас в родині завжди було прийнято, що ми маємо вдома той куточок, де ми не говоримо про політику, тому в нас не було ні Верховної ради, ні мітингів. Це був дуже добрий батько для моїх дітей, який був суворим, вимогливим, але який завжди показував приклад не на словах, а на ділі. Він дуже багато вдома робив руками, він не нехтував жодною роботою" .
Любив Олег і малювати. Більшість картин віддав рідним і друзям, але одну з них Ольга зберегла.
"Мої діти кажуть, що тато маму малював. Очевидно не з мене, але, знаєте, певно така знакова. Я залишилася тепер тільки десь в спогадах чоловіка. Ну, і я в молодості мала таку довгу і пишну косу. Чоловік дуже любив і казав, щоб я не підстригала волосся, тому що це для нього було ознакою жіночності".
Із дня загибелі чоловіка минуло два місяці. Щоб не опускати рук жінка продовжує вчителювати, викладати в університеті та писати підручники. Окрім цього, хоче вшанувати пам'ять свого чоловіка – на території Білобожницької школи, де працювали з Олегом, планує побудувати спорткомплекс.
"Після уроків під вечір він приходив на спортивні знаряддя, щоб тренуватися. Приходили багато дітей і він завжди хотів, щоб діти росли здоровими та розумними. І буде дуже доброю пам’яткою про чоловіка, якщо ми на цій території побудуємо спортивний комплекс європейського зразка, якого заслуговують наші діти, і за європейське майбутнє, за яке вмирають наші доньки і сини".
Похований Олег між двома своїми учнями – Андрієм Павлюком і Володимиром Сухим. Сюди Ольга приходить щодня.
Каже, такі зустрічі дають можливість розповісти те, чого не може сказати нікому.
"Ділюся планами і ділюся тим, як пройшов день, і шукаю поради. Говорю сама до себе, розуміючи, що наді мною Бог і що десь там біля Бога мій чоловік, його душа, що вони спрямують".
Ольга Барна каже, розуміє кожну жінку, яка втратила чоловіка на війні. "Я розумію їхню біль, розумію їхню порожнечу, її не можна нічим заповнити. Я розумію, що хтось плаче, хтось може втамувати біль і не показувати його оточуючим, але важливо нам триматися, важливо не зневіритися, розуміти, що наші чоловіки, сини, дочки, ті, хто загинув, що вони просто трошки ближче до Бога, ніж ми, і зовсім не далі від нас. Їх просто нема біля нас. Але ми мусимо триматися".
Що відомо про Олега Барну
Олег Барна народився 18 квітня 1967 року в селі Нагірянка Чортківського району в родині вчителів. За освітою був менеджер системи освіти та юрист. Барна був народним депутатом восьмого скликання від "Блоку Петра Порошенка" (нині "Європейська солідарність").
Брав участь у студентському голодуванні у Києві, відомому як "Революція на граніті". Активний учасник Євромайдану в Чортківському районі на Тернопільщині та у Києві. Отримав поранення в голову та вибите праве плече під час протистоянь 18 лютого 2014 року в Маріїнському парку.
У липні 2014 року добровольцем пішов у ЗСУ в зону АТО, боєць 128-мої окремої гірськопіхотної бригади, командир мінометного розрахунку.
Із початком російського вторгнення в Україну 2022 року пішов добровольцем у військкомат, а з 25 лютого був зарахований на посаду командира гранатометного відділення. Був сержантом у 68-й окремій єгерській бригаді ім. Олекси Довбуша.
Відомим Барна став 11 грудня 2015 року, коли спробував винести з трибуни парламенту тодішнього прем’єра Арсенія Яценюка. За цей вчинок нардепа виключили із БПП, але 29 березня 2016 року повернули.
Матеріали Суспільного, з яких про Олега Барну можна дізнатися більше
- У Києві попрощалися із загиблим на війні екснардепом Олегом Барною
- На Тернопільщині прощаються з бійцем, екснардепом Олегом Барною
- Загибель екснардепа Олега Барни: спогади про військовослужбовця
- У селі на Тернопільщині попрощалися з військовим, екснардепом Олегом Барною
- Загиблому Олегові Барні з Тернопільщини просять присвоїти звання Героя України