У Бережанському краєзнавчому музеї до кінця липня діятиме виставка до 100-річчя з Дня народження бандуриста Зіновія Штокалка. Представили близько 200 експонатів. Повідомив заступник директора музею Микола Проців.
Проців розповів, що в експозиції – старовинні бандури, ліри, картини та документи Зіновія Штокалка, які зібрали в Бережанах, де він жив і навчався. Цю виставку організували до Року бандури, яким на Тернопільщині оголосили 2020-тий.
“Центральною частиною виставки є оригінальні документи родини лікаря, бандуриста, художника, поета”, – каже Проців.
Краєзнавець розповів, що на виставці можна переглянути 12 фотоальбомів Зіновія Штокалка та його особисті документи:
“Зіновій Штокалко народився у селі Кальне. Хоча в багатьох документах є помилка, що він народився в Бережанах. Є також учнівський квиток 1931 року з Бережанської гімназії та паспорт, виданий після закінчення гімназії у 1938. Також документи про навчання в Львівському медичному університеті”.
Краєзнавець Проців понад десять років збирав експонати виставки:
“Є світлина, на якій Штокалко після Львова переїхав у Німеччину, де отримав статус доктора медицини, після того він поїхав в Америку”.
На виставці є бандура з крайкою Зіновія Штокалка. Інструмент виготовили військовополонені в 40-х роках, у таборі переміщених осіб у Німеччині. Там її Зіновію Штокалку подарували під час виступу.
“Ті, хто робив її, зробили струни з крадених телеграфічних дротів, які можна було дістати в умовах фашистського табору. Бандуру зробили з ящиків, в яких привозили масло й олію”, – розповів Проців.
Також на виставці експонують 18 картин із приватної колекції дослідника лірництва Мирона Постолана та копії французької та української лір.
Що відомо:
- Рік бандури на Тернопільщині встановили рішенням депутатів обласної ради в грудні минулого року з нагоди відзначення 100-річчя з дня народження Зіновія Штокалка.
- Зіновій Штокалко народився в 1920 році в Бережанах. Після війни здобув звання доктора медичних наук в Мюнхенському університеті. В 1952 році емігрував до США. Працював у лікарнях Нью-Йорка, а згодом і приватно, безкоштовно лікував бідних. На бандурі грав з дитинства. У Нью-Йорку він взявся за написання підручника з гри на бандурі, опрацьовував народні та кобзарські пісні для бандури. Також залишив 20 годин аудіозаписів.