Переслідування українського духовенства і Василіянський період в історії Почаївської лаври – теми, які досліджує кандидат історичних наук, науковий співробітник Інституту історії церкви Українського католицького університету Володимир Мороз. В інтерв’ю Суспільному він розповів про історичні факти, які пов’язані з цим періодом.
Хто такі василіяни?
"Василіянське монашество – це українське давнє монашество, ще з давніх часів, княжих часів. Просто його називали василіанським тому, що в корені його правил лежать настанови Святого Василія Великого, які він давав ченцям. Василіяни – це є чин греко-католицької церкви. Річ у тому, що здавна єпископами Київської митрополії, митрополитами були монахи Василіянського Чину". Василіяни не отримували в користування Почаївської лаври. Це і є те давнє монашество, яке було у монастирі". Унійним той монастир став у 1711-1712 роки. Це сталося завдяки значно ширшим процесам. Уже в 1670-х роках в Почаєві були ченці, які підтримували унійну церкву і були ті, які проти. У 1693 році був навіть так званий бунт Почаївський, коли ті монахи, які були проти унії, підняли таке повстання своєрідне. Воно було зі зброєю навіть. Вони зв’язали ігумена, зв’язали кількох інших ченців, які були за унію". Унія – це ідея єдності церков".
Бунт покарали
"Коли прийшла єпископська комісія з Луцька від єпископа Шумлянського Атанасія, то ці ченці закрили ворота і навіть стріляли з пещалів і гармат по комісії. Один з них злякався і відкрив вночі таємно двері для комісії і цей бунт покарали. Ченців розіслали по інших монастирях, декого суспендували з священства. Потім, коли монастир розвивався, то настали дуже буремні часи, настала Північна війна. За деякий час до її початку єпископ Шумлянський помер. Адміністратором тої єпархії став його брат Йосип Шумлянський. Але волинське середовище на соборі церковному обрало свого кандидата, що природньо, на єпископа. В Україні була давня традиція, що по смерті єпископа на соборі єпархії шляхта, духовенство обирають кандидата, якого мають номінувати. І його номінували зазвичай. Цим кандидатом від Волині став колишній гродський суддя Дмитро, він же в монашестві Діонісій Жабокрицький. Але на нього почали полювання. Вночі 17 грудня російські війська, які були тут присутні на Волині оточили Луцький замок. Керував ними Микола Гулевич Щасний. І вони викрали єпископа.
Петро І особисто вбивав василіян
Вони підмовили шляхтянку, щоб вона сказала, що Жабокрицький до неї чіплявся. Російський конвоїр капітан намовив Жабокрицького, що він його звільнить тихенько, якщо той через підставну особу перепише на нього всі свої родові маєтки, а Жабокрицький був шляхтичем. Жабокрицький підписав, а той його не звільнив. Єпископ просив його: "Та звільніть!". Той його бив. Потім в Києві Жабокрицького бив російський капітан Голіцин. Його не звільнили, його завезли до Москви. Жабокрицького пробував навертати у російське православ’я особисто цар Петро І. Коли той не погоджувався – він його би. І так Жабокрицький і помер. Ця ситуація з ним для Почаївського монастиря, як і для всієї Волині, стала шоком. Почаївський монастир, який вагався, на відміну від, наприклад, Білостоцького монастиря, який зразу перейшов до унійної церкви з Жабокрицьким, вернувся, бо Луцький єпископ був одним з творців Берестейської унії, а Почаївський вагався. Ця ситуація стала настільки драстичною, шоковою для Волині і для всієї Речі Посполитої і поведінка царя Петра І. Петро І особисто вбивав василіян. У Полоцьку сімох замордував. Він п’яним увірвався на вечірню і рубав людей. Потім він на Захід виправдовувався: "Та я по п’яні".
Не буду цар, якщо я його не повішу
"Також цар в той час казав, що він особисто вполює митрополита Київського Лева Зеленського. Він казав: "Не буду цар, якщо я його не повішу". Київський митрополит теж був змушений тікати. Така була гнітюча і страшна ситуація. Почаївський монастир, дивлячись на це все, написав листа до Риму: "Ми хочемо бути в унійній церкві". Говорити про те, що василіяни приходили в Почаївський монастир чи, як дехто пробував говорити "захоплював його", – це неправда. І відтоді, від 1712 року, монастир був стабільно унійним. І настала, можна впевнено говорити, "золота доба" його розвитку".
Які основні досягнення василіян у розбудові Почаївської лаври?
"Перед усім треба згадати Почаївську ікону Матері Божої. За василіан вона єднала всю Україну. Йшли паломники не тільки унійні, тобто, греко-католицькі, православні теж йшли. Всіх допускали. 8 вересня 1773 року її коронували. Друге досягнення василіян – це є Почаївська друкарня. Біля її витоків стоїть жертовний єпископ, а тоді настоятель монастиря архімандрит Теодозій Любенецький-Рудницький. І ця друкарня видала за трохи більше, ніж 100 років, понад 600 книг. Це все василіянська спадщина, яку тепер досліджують вчені різних країн. Василіяни в Почаєві видавали книги мовою, наближеною до народної, тою "простою мовою". Ще до "Енеїди" на цьому полі працювали наші ченці. І про це тепер теж багато пишуть і переосмислюють корені українського відродження. Ще я би хотів відзначити розбудову архітектурного комплексу. Ініціатива виходила від василіян. Вони знайшли великого помічника-фундатора в особі Миколи-Василя Потоцького. Він був староста Богуславський, Канівський, відомий з фольклору українського Пан Каньовський. Про нього є народні пісні. І завдяки щедрій допомозі Потоцького, який водночас і стежив за тим, щоб комплекс розбудовувався якнайкраще в архітектурному плані, він залучав найліпших фахівців. У 1770-1794 постав той Успенський собор, той монастирський комплекс, монастирська будова, яку ми бачимо тепер. Після Третього поділу Речі Посполитої монастир опинився в складі Російської імперії. Російська система одразу звернула увагу на цей монастир. Але унійна церква була сильною. Її підточували поступово".
Частині монахів наказали просто піти
"Під приводом повстання польського 1831 року від василіян відібрали цей монастир. Їх звинуватили в державній зраді, тобто, підтримці польського повстання. І в розтраті майна. Це типові звинувачення в царській Росії і вони типові в Радянському Союзі. Будь-якій опозиції інкримінували кримінальні злочини. Частину монахів репресували, з огляду на ці звинувачення, частині монахів наказали просто піти, не забираючи з собою нічого. А Почаїв до межі XIX-XX століть став осередком чорносотенства російського, яке заперечувало саме існування українського народу. Там "Почаївський листок" видавали, в якому "Православіє, самодержавность, народность", а українців нема".
Греко-католицька церква і її Глава Блаженніший Святослав Шевчук заявила про бажання служити у Лаврі. Чи має це історичні підстави?
"Так, це має великі сторичні підстави і це церква, яка розбудовувала той Почаїв до розмірів загальнонаціонального надбання. Ця церква має право бути в Почаєві. І це не був би жоден акт, спрямований проти когось, а це був би великий акт, який би показував, що ми будуємо справедливу державу, що ми шануємо людську гідність і шануємо внесок тих, хто працював для того, щоб ми були Україною".
На служіння у Почаївській лаврі претендує і Православна церква України. Тернопільська релігієзнавиця Елла Бистрицька висловила думку, що і греко-католики, і православні можуть одночасно служити в лаврі. Яка ваша думка з цього приводу?
"Моя думка така, що сам принцип лаври такий, що там є кілька і церков, і осередків монаших. Це великий монастир, будь ласка. Я як історик не бачу якихось перешкод до цього. Я бачу право відновлення історичної справедливості".
Що відомо
- Почаївська лавра: кому належала, що з договором оренди
- Почаївська лавра: чи можна достроково припинити договір оренди УПЦ МП
- Тернополянка зареєструвала петицію про розірвання договору оренди Почаївської лаври з УПЦ МП.
Читайте також
- Почаївська лавра: робоча група про оренду споруд московським патріархатом
- Депутати Тернопільської області ухвалили звернення щодо заборони московського патріархату