У Тернополі в четвер, 5 листопада, дисиденти Мирослав Маринович та Євген Захаров зустрілися зі студентами Західноукраїнського національного університету. Ця подія є частиною спеціальної програми мандрівного фестивалю Docudays UA, присвяченої 50-річчю створення Української Гельсінської групи.
Йшлося про важливість захисту прав людини та сучасні виклики для українського суспільства в умовах війни.
Студентка першого курсу «Міжнародного права» Тетяна Мерещук розповіла Суспільному, що почуте під час зустрічі може стати темою для її майбутніх наукових робіт.
«Ця зустріч з людьми, які проживали це, є для нас неймовірно цінною, оскільки це не просто інформація на папері. Потрібно поширювати інформацію про те, що відбувається загалом, оскільки, з мого особистого спілкування з людьми за кордоном, вони мало знають про це», — сказала Тетяна Мерещук.
Євген Захаров — голова правління Української Гельсінської спілки з прав людини, директор Харківської правозахисної групи. За його словами, Гельсінський рух пришвидшив розпад Радянського Союзу і дав поштовх іншим правозахисним рухам. Під час повномасштабної війни зосередились на документуванні російських воєнних злочинів. За цей час їх зафіксували понад 150 тисяч, каже правозахисник.
«Найчастіше — це атаки на цивільні об'єкти й цивільне населення. Але, крім того, там багато таких злочинів, як вбивства цивільних, поранення цивільних, зникнення безвісти, викрадення цивільних, незаконне утримання в місцях позбавлення волі, в умовах, наближених до катувань і застосування катувань під час утримання, застосування сексуального насильства, незаконне позбавлення свободи. Воєнні злочини, злочини проти людяності, геноцид, агресія — ці злочини не мають терміну давності», — говорить Євген Захаров.
Мирослав Маринович — український правозахисник, радник ректора Українського католицького університету. Він також є одним із десяти засновників Української Гельсінської групи, створеної 50 років тому. За свою діяльність провів 10 років у радянських таборах на Уралі та на засланні.
«За роки незалежності чітко стало зрозуміло, що наша ідентичність — мозаїчна. Ми ніколи не будемо гомогенними, одноманітними. Завжди будемо різні, бо ми є в різних регіонах, маємо свої особливості.
Біда України в тому, що ми ніяк не могли говорити в одній тональності. Сьогодні наш «український хор» нарешті почав співати в одній тональності, патріотичній, ціннісній. Я навесні цього року проводив круглий стіл, де були молоді люди 25-35 років. Вперше відчув: вони говорять однією ціннісною мовою», — розповів Мирослав Маринович.
Враженнями від зустрічі поділився студент четвертого курсу юридичного факультету Іван Любович.
«Ця зустріч була змістовною і цікавою. Я особисто цікавлюся дисидентами, зокрема, Левком Лук'яненком, В'ячеславом Чорноволом.
На мою думку, їхня діяльність, а саме Гельсінської групи, — це фундамент відновлення майбутньої української держави. Їхня діяльність ні в якому разі не має бути забута. Бо саме на таких людях будується самосвідомість і наша майбутня держава», — зазначив Іван Любович.
