Жителька Тернополя Ольга Бойко 12 серпня відзначила 105-річчя. Вона народилася в 1921 році в селі ДенисівСело Денисів — за 25 кілометрів від Тернополя. Тепер це Купчинецька сільська громада Тернопільського району. Після Другої світової війни разом із чоловіком переїхали до Тернополя. 17 років довгожителька пропрацювала санітаркою у залізничній лікарні, була доноркою крові.
Ольга Бойко розповіла, що у сім'ї була наймолодшою донькою, мала чотирьох братів та сестру. В дитинстві встигла закінчити чотири класи:
«Як то в селі — на поле ходила, робила, працювала, бо батьки заставляли працювати. А потім заміж вийшла, жила в Денисові. А тоді прийшли «руські»радянська влада, сказали, що нас будуть вивозити на Сибір, то ми втекли до Тернополя».
Ольга Бойко пригадує, післявоєнні роки були складними.
«105 років пережити, а добра не було. Тепер набагато легше, ніж після війни. Було тяжко дуже, в чергах стояли, але перебули. Після війни ми були на квартирі, на ній жили довго, а потім добилися, щоб нам дали хату, жили в комунальній, а потім стали будувати самі. Ми ту хату будували, як горобець гніздо ставить, — зі шлаку, самі своїми руками, тяжко було», — каже жінка.
Ольга Бойко 17 років пропрацювала санітаркою в залізничній лікарні та неодноразово була доноркою крові. Згадує про один із таких випадків:
«Працювала і якраз треба було крові, але казали, що такої нема. Всюди шукали, а прийшли до мене і кажуть: "Може, б ти здала, хоч ти працюєш". А після здачі не можна працювати. Але я погодилася. Здала тому чоловікові і він одужав. Дякував мені, що йому добре підійшла кров моя».
Довгожителька має шість правнуків і п'ять онуків. Одна з них — Ірина Лукава. Жінка розповідає, зі своєю бабусею живе з 1987 року.
«Переживає за всіх, всіма цікавиться, дає свої поради. Вчить нас, як треба в тій чи іншій ситуації бути, часом дослухаємося. Вона за нас радіє. Бабця мене навчила вишивати. До кухні призвичаїла, хоча вона сама довгий час старалася бути господинею. Наші бабця дуже люблять розчинну каву, собі може дозволити в обід випити зі своїми улюбленими цукерками, які вона тримає в коробці», — розповіла Ірина Лукава.
Ольга Бойко каже, найбільше хоче дожити до перемоги України:
«Я хотіла б ще дожити і прошу Бога, щоб Україна виграла. Завжди прошу Бога. То вже довго не буде — Україна виграє».
