На місці середньовічного городища Вірля, що на Тернопільщині, вперше провели археологічний табір для відновлення військових, ветеранів та їхніх родин.
Участь у першому таборі взяли десять військових із сім'ями. Організували його Кременецько-Почаївський державний заповідник, 25-та окрма повітрянодесантна Січеславська бригада та громадська організація «Амфора України»Громадська організація, метою якої є сприяння реабілітації та реінтеграції військових та членів їх сімей через залучення до археологічних досліджень та пізнання культурної спадщини. Долучилися також охоронна археологічна служба Інституту археології Національної акадмії наук України й рятівна археологічна служба.
Археолог і військовослужбовець Валерій Касяненко завершує роботи в археологічному таборі для відновлення ветеранів та їхніх родин. Дослідження проводили на місці середньовічної пам'ятки — городища 16-17 століть Вірля:
«Ми працюємо в шурфірозрита для дослідження ділянка, знайшли кілька десятків фрагментів кераміки, скла. Я викопав вінчик глечика, такої середньовічної посудини, з якої, можливо, молоко пили або ще щось, тобто використовували у господарстві. Ці знахідки дають нам об'єктивну картину і розуміння, чим займалися наші пращури 500 років тому».
Такі експедиції проводять під час проєкту «Археологічний десант». За словами Валерія Касяненка, його започаткували в 25-ій окремій повітрянодесантній Січеславській бригаді разом із керівником проєкту «Амфора Україна» Сергієм Тараненко та директором Кременецько-Почаївсього ДІАЗу Василем Ільчишиним.
«Для ветеранів, для нас, для бригади це шлях для відновлення. Таким чином наші ветерани і родини наших військовослужбовців, перебуваючи на природі, в компанії з побратимами, спілкуються, доєднуються до важливої наукової роботи, до збереження та дослідження історичної та культурної спадщини України. Мені подобається підхід організаторів до наших ветеранів. Вони ставляться до кожного з емпатією, кожному підбирають роботу», — описує проєкт Валерій Касяненко.
За його словами, у таборі учасники займаються не лише розкопками. Для них також влаштовують екскурсії, лекторії, презентації книг:
«Сергій Тараненко і Василь Ільчишин впроводять просвітницькі заходи. Наприклад, ми попрацювали до обіду, смачно поїли, трошечки відпочили, ввечері також попрацювали, а потіму нас є можливість, наприклад, послухати Сергія, який розповідає про археологію Києва».
Олег — ветеран 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади, приїхав у археологічний табір разом із сином. Каже, що під час служби впродовж п'яти років рідко мав можливість бачитися з сім'єю.
«В "Археологічному десанті" беру участь вперше. На майбутнє бажаю, щоб більше сімей брали участь у таких заходах, адже це їх зближує після таких бойових дій, які проходить в нашій країні. Це, мабуть, будуть найкращі ретрити для ветеранів та їхніх сімей», — розповів ветеран.
Сергій Тараненко — завідувач науково-дослідного відділу археології Національного заповідника «Києво-Печерська лавра». Також він представляє громадську організацію «Амфора Україна». Як розповів Суспільному, у Великобританії він проходив стажування з методики відновлення ветеранів та їхніх родин на археологічних дослідженнях. Тепер застосовує цей досвід в Україні:
«"Амфора" — це британська методика з відновлення військових, ветеранів та членів їхніх родин. Вона існує з 2011 року під егідою Міністерства оборони Великобританії. Моя мета — розповсюдити її по всій Україні. Функція захисника на фронті — захист Батьківщини, свободи, волі, а тут він захисник культурної спадщини. І ця роль захисника у них не зникає, це такий психологічний ефект. Вони радіють, вони, як діти — перша знахідка, щось знайшов, це радість».
Директор Кременецько-Почаївського ДІАЗу Василь Ільчишин каже, що обрали Вірлю для досліджень, оскільки тут є залишки валів та ровів. Офіційні археологічні розкопки на цьому місці провели вперше. За словами директора заповідника, майже 500 років тому тут був палац шляхтянки і меценатки Анни Гойської, яка подарувала Почаївському монастирю чудотворну ікону, заповіла йому частину своїх земель і статків.
«Це місце є унікальним і несправедливо забутим, бо воно має велике історичне значення в контексті історії України і, зокрема, нашого заповідника і історії Почаївського монастиря. Бо завдяки йому монастир має той магніт, до якого йдуть тисячі паломників — це Почаївська чудотворна ікона Божої матері. Ікона була тут майже 40 років», — розповів Василь Ільчишин. За його словами, в палаці Гойської також зафіксували перше чудо, пов'язане з іконою.
Співробітник охоронно-археологічної служби України Інституту археології НАН України Василь Ковбаса розповів, що серед знахідок на розкопках давнього городища — матеріали 16-17 століть:
«Ми робимо камеральне опрацювання, банальними словами, просто миємо це все. Цікавою є ця монета 1566 року. Якщо придивитися, то бачимо тут літери латинською S та A, це — Сигізмунд Август. Через три роки він став першим королем Речі Посполитої. Цікавою річчю у нас ще є невеликий уламок персня. Можемо зрозуміти, що мала бути ще якийсь прикраса, можливо, зверху якийсь камінчик. Не скажу, що рідкісна знахідка, але в такому цілому стані — підковка до взуття».
Знайдені під час експедиції артефакти свідчать про те, що 500 років тому на цьому місці було досить розвинене містечко, розповів науковець.
«Це було велике потужне містечко у 16 столітті, яке мало усі атрибути, потрібні для нормального життя. Це і кузня, пекарня, тут була каплиця, відповідно палац який був позаду мене, його мало обслуговувати наслення, яке жило неподалік», — пояснив Василь Ковбаса.
