Серця графів Потоцьких, які були власниками Бучача, зберігають у Тернопільському обласному краєзнавчому музеї. У фондах також — живописні портрети польської знаті 18-19 століть, які потрапили до музею ще у 1948 році.
Про це Суспільному повідомив завідувач відділу стародавньої історії Олег Гаврилюк.
"Була така традиція серед польської аристократії, коли після смерті представника династії серце вирізали і ховали переважно в якомусь костелі, або в стіні костелу. Таким чином, ви бачите урни із серцями Потоцьких. Спирт чи формалін, в якому вони були, випарувався і до цього часу вони там зберігаються", — розповів Олег Гаврилюк.
За його словами, одна з вітрин у музеї присвячена графам Голуховським, які володіли містом Скала на Тернопільщині. Граф Аґенор Голуховський був міністром внутрішніх справ Австрійської імперії.
"Він наказав написати коротку історію Скали, зараз це Скала-Подільська. Дата — 1861 рік. Малюнок виготовили на пергаменті. Також є портрет його дружини, Марії-Жозефіни Баворовської".
Одна з експозицій відтворює інтер’єр кімнати графського замку.
"Є інтер’єр кімнати польського аристократа, зокрема родини графів Козібродських, які володіли містечком Кудринці. Також зберігається крісло, виготовлене в стилі пізнього бароко з типовим гербом родини. Кабінет іспанський, також графів Козібродських, який привезений з містечка Кудринці, безпосередньої резиденції. В 1940 році, коли ця резиденція була ліквідована, націоналізована, відповідно, перевезена в наш музей. Також розміщена шафа, виготовлена в стилі бароко. Поляки стверджують, що, вірогідніше за все, в Ґданську вона виготовлена наприкінці 17 століття, а представники німецької школи вважають, що вирізана вона у Дрездені", — повідомив Олег Гаврилюк.
Стіни експозиції оздобили портретами королів, зокрема, Генріха Валуа, Владислава ІV та гетьмана Сенявського, якому належало місто Бережани. У колекції музею — відреставровані портрети польської знаті 18 століття невідомого автора.
Олег Гаврилюк говорить, що на одному з них зображено Вінцентія Поля — офіцера польської Національної гвардії, що діяла у Львові.
"Він закінчив Єзуїтський колегіум в Тернополі, перекладав русинські пісні, перекази на німецьку, польську мову, таким чином пропагував культуру місцевих русинів, або, скажемо по-сучасному місцевих галичан-українців".
У музеї зберігають портрет Юліани-Барбари Лянцкоронської початку 19 століття.
"Також є портрет короля Речі Посполитої Августа ІІ Сильного. Чому його так називають? Бо він міг підкову розігнути, міг срібну тарілку руками згорнути в трубочку".
Також тут є портрет короля Речі Посполитої, Міхала Корибута Вишнівецького кінця 18 — початку 19 століття, авторства Даніеля Шульца. Є тут портрети шляхетської родини Борхів. На одній із картин зображена племінниця останнього Візантійського імператора Костянтина ХІ Гелена Палеолог. Ці роботи прикрашали стіни Кудринецького та Поморянського замків.
"Родина Борхів і Козібродських якісь мали родинні зв’язки. На жаль, достеменно невідомо, які. В нас замків на Тернопільщині — це понад 170. І в кожному з них були картинні галереї, збірки предметів антикваріату, бібліотек. На жаль, мало що збереглося після Другої світової війни", — говорить Олег Гаврилюк.
