Частину військовослужбовців 155 батальйону 117 окремої бригади ТрО перевели до складу 63 ОМБр, але сам батальйон бригаді більше не підпорядковується. Про це Суспільному розповів командир 63 бригади полковник Павло Юрчук.
В листопаді 2024 року бійці батальйону звинуватили командування 63 бригади у відсутності вогневої підтримки та евакуації поранених під час бойових дій на Лиманському напрямку, через що за їх словами, батальйон був майже знищений. По цій ситуації проводилось службове розслідування. Про ситуацію нині та думку з цього приводу командир 63 бригади Павло Юрчук розповів в інтерв’ю Суспільному.
Розкажіть про ситуацію зі 155 батальйоном 117 бригади ТрО. Батальйон був переданий вашій бригаді, зазнав втрат і частина бійців 155 бригади звинуватили 63 бригаду в тому, що нібито не надавали артилерійської підтримки, не евакуйовували поранених і взагалі, ставились до них якось не так, як до своїх військовослужбовців.
Розкажу, як воно було насправді. 155 батальйон ТрО був переданий 63 бригаді у квітні минулого року. За весь цей період, з моменту передачі батальйону до складу 63 бригади, і до середини осені, проблем ніяких не було. Активні штурмові дії на напрямку батальйону не відбувалися, велася планова робота. Так, були обстріли, перестрілки, але нічого особливо інтенсивного. З середини жовтня на напрямку батальйону почалися більш інтенсивні обстріли і почалися неактивні, турбуючі штурмові дії з боку противника.
Групами з 3, 4, 5 військовослужбовців, без підтримки техніки, максимум на мотоциклах, ворог їздив, почав пробувати, прощупувати передній край батальйону. Відповідно, супроводжувалося це певною артилерійською підтримкою. Назвати такі дії концентрованим ударом чи наступальною операцією я не можу.
Як у нашому журналі бойових дій, так і в журналі 155 батальйону, за весь період таких "активних" штурмових дій, під час яких "155 батальйон весь знищили", офіційно задокументовано троє загиблих.
Ще раз наголошу – за період цих, як вони описували "страшних інтенсивних штурмових дій", там, де "всі загинули, всі поранені, нікого немає" у батальйоні було троє "двохсотих" за цей період. Двоє хлопців загинули на полі бою від прямого влучання артилерійського снаряду. Третій загинув у Сумах, під час удару "шахеду" по місцевій лікарні.
Я думаю, що всі військові знають, що таке пряме попадання артилерійського снаряду в бліндаж, що таке інтенсивні бойові дії, і які втрати при таких діях несе підрозділ. Це велика кількість безвісти зниклих, десятки поранених, десятки загиблих.
Окрім трьох загиблих в 155 батальйоні, було ще троє важкопоранених військовослужбовці, а також 188 акубаротравм (контузій). Будь-який військовий знає, що означає 188 акубаротравм. Насправді це 188 прихованих відмов і ухилянь від виконання задач. Ну, лукавлю, не 188, нехай 150 прихованих ухилень від виконання задачі і 20-30 реальних контузій, коли військовослужбовці не можуть далі виконувати задачі. Кожен командир це знає, кожен військовий це знає і кожен мене зрозуміє. Це все звучить красиво для бабусі в Сумській області, для дідуся в Івано-Франківській області, коли по телевізору кажуть, що батальйон знищили, синочків вбивають і стирають в попіл.
Говорити по телевізору можна все, що завгодно, проте цифри – річ вперта. Так от, цифри: за місяць інтенсивних бойових дій 155 батальйон у складі 63 бригади, яка їх «не підтримувала, не допомагала і так далі», втрати, по факту – троє загиблих, один в лікарні, але пізніше в них ще одна втрата була і до п`яти чоловік з реальними пораненнями. Жодного зниклого безвісти.
Щодо того, що солдати кажуть: "Не було евакуації, нас всі покинули, бригада нас не евакуйовувала". Будь-який військовий командир, будь-який військовий медик запитає: "А як була побудована система евакуації поранених, де засоби евакуації батальйонів, де пункти збору поранених, як евакуйовували поранених?". Чому батальйон посилається на бригаду? Чому вони не евакуйовували своїх поранених? Вони зобов’язані це робити на певному етапі.
Ба більше, вони відзвітували, що готові до цього. Вони доповіли, що їхні засоби евакуації справні, готові, працюють. Насправді евакуація поранених в 155 батальйоні працювала, десь гірше, десь краще, але вона працювала. І чому там командири кажуть, що "евакуації не було, нас кинули, бригада нам нічого не надавала" – це повна брехня.
Командир батальйону зобов’язаний евакуювати своїх поранених, свій особовий склад до точки передачі бригадним підрозділам. Медичні бригадні підрозділи евакуюють особовий склад з точки передачі або на проміжний стабілізаційний пункт або на основний стабілізаційний пункт. Буває, що одразу до лікувального закладу можуть доставляти.
Було сказано, що за цими подіями було призначено службове розслідування чи службову перевірку. Чи вона завершена, чи є якісь результати?
Мною було ініційовано ряд службових розслідувань за фактом самовільного залишення позицій. Таких фактів було декілька. Всі ці розслідування мною доведені до кінця. Витяги з наказів з клопотаннями про покарання керівного складу 155 батальйону мною надіслані на 117 бригаду. Чи командир бригади врахував їх у своїй дисциплінарній практиці? Зобов’язаний був врахувати, але чи врахував – я цього не можу знати. Але з мого боку все відпрацьовано, всі документи передані.
Також під час проведення цих службових розслідувань в мене виникли сумніви, щодо законності нарахування коштів військовослужбовцям 155 батальйону, тому що по факту ми знаємо, що на позиціях людей майже не було, а я підозрював, що вони отримували всі виплати, як за виконання бойових задач.
Я надіслав ряд телеграм командуванню батальйону, бригади з проханням надати мені накази на виплату грошового забезпечення, платіжні відомості, щоб я міг порівняти і зрозуміти, законно виплачувалися кошти чи незаконно. Бойовими розпорядженнями я вимагав в командира батальйону надати мені інформацію, але він не надав. Всі ці запити були проігноровані, відповіді на них, навіть відповіді про отримання чи відмови, ніякої не було. Я розумію, був якийсь процес такий, який не хотіли нам показувати, я в цьому впевнений.
Що зараз зі 155 батальйоном, він досі у підпорядкуванні?
Ні, 155 батальйон виведений з підпорядкування бригади, вже як півтора місяця. Але низку військовослужбовців було переведено з батальйону до нашої бригади. З тих, яких належало перевести, було переведено всього 30% особового складу. Решта досі нам відповідають, що вони на лікуванні.
Що означає "належало перевести"?
Це виданий наказ старшого командира, який має повноваження переводити між військовими частинами, і відповідно цього наказу 155 батальйон ТРО 117 бригади мав перемістити до нас певну кількість військовослужбовців. Наказ виконаний відсотків на 30. Чи він саботується спеціально, чи дійсно люди знаходяться на лікуванні. Хоча, з чого ми починали говорити? Кожен командир знає, що таке 188 акубаротравм в батальйоні і що таке троє загиблих військовослужбовців під час інтенсивних бойових дій. Це означає, що інтенсивних бойових дій не було.
Тобто, ви вважаєте, що батальйон тримав смугу оборони, на нього пішов більш-менш інтенсивний наступ і вони масово відмовилися виконувати наказ?
Так, так і було. Батальйон тримав район оборони, вони не відповідали за одну посадку, вони тримали досить широкий район оборони. Як тільки на них почався натиск з боку противника, одразу ми почали переформатовувати оборону і район їх відповідальності був зменшений майже вдвічі, щоб командиру батальйону дати можливість сконцентрувати свої сили на більш вузькому фронті.
Це поклало додаткове навантаження на сусідні підрозділи, які стояли зліва і справа від 155 батальйону, вони розтягнули свої бойові порядки, щільність оборони зменшилася, навантаження на військовослужбовців, фізичне і моральне, збільшилося. Обстановка дозволяла зробити маневр: неатаковані місця я послабив, а атаковані місця посилив.
Після цього командування батальйону, замість того, щоб ухвалювати рішення, керувати в ході бою своїми підпорядкованими ротами, зайняло таку позицію, щоб не нести відповідальність, щоб не відповідати за результат, не докладати зусиль. Воно пішло по шляху найменшого спротиву.
Командування просто заплющувало очі на те, що солдати ухиляються від виконання задач своїх. Знаючи, що на кону стоїть не просто шматок Серебрянського лісу, сосни, пісок, навіть людські життя, а наші території, на кону стоїть територія України. Тому бойові дії ЗСУ по всій території України ведуть вперту боротьбу і не відступають при першому пострілі. Те, що вимагається від військовослужбовців і від командирів ЗСУ в першу чергу – це впертість в обороні.
Командир батальйону ні юридично, ні по статуту, ні по совісті, не має права сказати: "По мені стріляють, тому для того, щоб зберегти людей, я буду відходити". Та ні, друже, якщо по тобі стріляють, ти повинен укріплювати позиції, маневри якісь здійснювати, ти повинен був готуватися до цих бойових дій, ти повинен був готувати свої позиції, свій особовий склад, свою зброю, і коли противник починає тебе штурмувати – треба реагувати. Але там толком і не штурмували, якщо чесно. Якщо порівнювати з Курськом, Покровськом, з Курахівським напрямками, то їх взагалі не штурмували.
Тобто, якщо порівнювати інтенсивність штурмових дій, де зараз реально вони інтенсивні, той же Часів Яр, то це співвідношення 1 до 10 було в плані інтенсивності і натиску противника. Будь-який командир зобов’язаний, це прописано в статутних документах, проявляти стійкість, застосовувати маневри, використовувати інші можливості для забезпечення стійкості оборони.
Кожен командир повинен вживати всіх заходів для забезпечення стійкості оборони. А командування 155 батальйону впертості вирішило не проявляти, відповідальність за життя своїх військовослужбовців, яких воно теоретично могло втратити при впертому утриманні позицій, вирішило на себе не брати. Натомість вони зробили так, щоб сказати: "нас тут кинули, нас тут вбивають, нас тут знищують". Кожен з нас міг би бути класним командиром, якби після першого пострілу в наш бік, відводив би особовий склад і казав онукам через 50 років: "От я такий був командир, в мене ні один солдат не загинув". Що значить "я не втратив жодного солдата"? Та ти взагалі не командував і взагалі не воював, от і все.
З проханням розповісти про те, яка ситуація нині, Суспільне звернулись до одного з військовослужбовців 155 батальйону. У відповідь отримали повідомлення: "Ніхто не хоче, хлопці втратили віру у справедливість".
Ми надіслали інформаційний запит командуванню 117 окремої бригади ТРО 4 грудня 2024 року. Просили прокоментувати подальші дії, щодо командування 155 батальйону. На момент виходу матеріалу відповіді не отримали. Суспільне готове озвучити позицію керівництва бригади.
Читайте Суспільне у Telegram та WhatsApp
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber
Підписуйтеся на наш Instagram