Лісівниця Піщанського лісництва Ярослава Сорока працює в лісі під час тривог та обстрілів, керує чоловічим колективом та організовує роботу під час лісових пожеж. Чому вона обрала для себе таку професію — розповіла Суспільному.
31-річна Ярослава Сорока – єдина жінка-ліснича у Піщанському лісництві, що поблизу Сум. Пов’язати життя з лісом, говорить вона, не було мрією – так склалося. У школі Ярослава бачила себе економісткою, зрештою вступила до харківського вищого навчального закладу на спеціальність "лісове господарство".
"Любити ліс для мене — посадити, виростити, доглядати та оберігати. Взагалі, лісничий – це велика відповідальність, він відповідає за всіх. Лісничий об’їжджає всі ділянки, на яких працює".
В університеті Ярослава зустріла майбутнього чоловіка, з ним і поїхала на Сумщину.
"Я була у магістратурі, при захисті диплома мені пропонували залишитися в аспірантурі, але так, як перед захистом диплома мені зробили пропозицію – я вирішила поїхати на Сумщину і працювати у лісовому господарстві".
У місцевому агролісгоспі Ярослава працювала інженеркою, а у 2024-му – тимчасово очолила Піщанське лісництво: замість лісничого, який нині захищає країну. Керує Ярослава чоловічим колективом. Робота, говорить, починається о сьомій ранку – з планування дня.
"Робота лісничого – це насамперед організація, керівництво. Він контролює всі процеси. Ми збираємося з майстрами – це вивозка та приймання лісопродукції. Організовуємо виконання влітку лісокультурних робіт, а потім – охорона лісу від самовільних рубок".
Роботи ж в лісництві тривають цілий рік. Навесні, серед іншого, сіють майбутні новорічні дерева – сосни.
"Коли вони досягнуть дворічного віку, ми їх висадимо у відкритий грунт".
"Через п’ять років ми отримаємо такі красиві новорічні сосни. Багато людей вважають, що штучні ялинки кращі, але сосни новорічні – вони живі, вони більш екологічні, в подальшому їх можна переробити".
Виїзди в ліс – один з найулюбленіших обов’язків, розповідає Ярослава. Найбільше виїздів припадає на осінь, бо це – пора відводів.
"Відводи – це коли ми відводимо ділянку, обробляємо матеріали, виписуємо лісорубні квитки. Може бути таке, що й кожного дня виїжджаємо, тому що об’єми в нашому лісництві дуже великі, майже 20 тисяч ліквіду ми вирубуємо в рік."
За словами Ярослави, площа Піщанського лісництва – 8,5 тисяч гектарів. Майже вся його територія – прикордонна.
"У лісі немає укриттів, коли ми їдемо на відводи, коли працюють лісозаготівельні бригади, коли відбувається догляд за лісовими культурами – немає укриття. Кожного дня літають якісь снаряди, висять дрони, летять шахеди. Але з колективом ми нічого не боїмося".
За словами жінки, війна вплинула на роботу лісництва та на сам ліс: звірів поменшало через російські обстріли та, як наслідок, лісові пожежі.
"Були пожежі, у нашому лісництві постраждало 12 гектар лісу, відновлювати потрібно буде понад 15-20 років. Коли кожний працівник лісництва їхав на пожежу – я за кожного хвилювалася. Зв’язку немає, немає під’їзду. Я визивала пожежні машини, заправляла модуль".
Після кількох років роботи, пов’язаної із лісом, для Ярослави ця професія на все життя. Жінка мріє, щоб родинну традицію продовжив і її син.
Читайте Суспільне у Telegram та WhatsApp
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber
Підписуйтеся на наш Instagram