16 листопада громада Охтирки провела в останній путь охтирчанина Олександра Галкіна. 9 листопада 2024 року навідник гранатометного відділення взводу вогневої підтримки загинув на Курщині під час виконання бойового завдання, розповів начальник Охтирського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки полковник Андрій Думчиков.
Командир роти вогневої підтримки Володимир Колосков розповів, що Олександр постійно самовдосконалювався. Спочатку став навідником кулемета, потім опанував американський автоматичний станковий гранатомет. Загинув боєць від скиду російського дрона.
"Доїхали вони на позицію успішно, без всяких казусів, і при висуванні на маршруті, скажемо так, був прильот і отримав уже поранення, які несумісні з життям. Його останні слова були, коли ми хлопців відправляли, він казав, що: “Хлопці, розраховуйте теж на мене. Я піду з вами при будь-яких обставинах”. Ну потужна людина була, я в його очах не бачив страха", — розповів командир Олександра Галкіна Володимир Колосков.
Разом із Олександром воював від початку повномасштабної війни Вячеслав Зінченко.
"В нього було бажання вдосконалювати себе, навчатись, він опанував, дрони, БПЛА, тобто, навіть те, що молодші хлопці це не сприймали, то він все, він міг все навчиться", — розповів Вячеслав.
В мирному житті Олександр Галкін працював в нафтовидобувній галузі дефектоскопістом - виявляв дефекти бурового обладнання, розповів його колишній колега Володимир Шевченко.
"Років 12-14 пропрацювали в одній команді. В біді не оставить, і пропрацювали ми як душа в душу. Таку людину, ну просто не можна провести в останню путь, щоб хтось вдома сидів, всі тут прийшли", — розповів Володимир Шевченко, колега Олександра.
Церемонія відспівування відбулась у Храмі Успіння Пресвятої Богородиці. Перед входом до церкви чергувала почесна варта. Після відспівування траурна процесія рухалася центром міста. Перехожі зупинялися, ставали на коліна.
"У нас завжди були там на позиціях тварини, коти, собаки, то Вікторович - це були його улюбленці, він їх годував, піклувався про них", — додав Вячеслав Зінченко.
У 2014 році Олександр поповнив ряди добровольчого підрозділу місцевої організації “Легіон”, яка готувалась забезпечувати правопорядок у місті, після нападу російських військ на Донбасі, згадує Роман Дмитрієв.
"Ми знаходились на харківській трасі. У нас був блокпост, ми перевіряли машини, автобуси, контролювали якби в'їзд в місто з того напрямку, у 22-му році в лютому, коли почалась повномасштабна війна, ми зібралися “Легіоном”, тобто ті, хто були в “Легіоні”, от і прийняли рішення йти захищати місто і країну, і далі", — розповів Роман Дмитрієв.
Поховали полеглого військовослужбовця на Алеї пам’яті поруч з центральним кладовищем. Олександру Галкіну навік залишиться 58 років.
Читайте Суспільне у Telegram
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber
Підписуйтеся на наш Instagram