Опинитися під завалами, втратити батьків — це нині одні з основних дитячих страхів, говорить психологиня Олена Глянцева. Жінка щонеділі працює із сумськими дітьми, та дітьми, що переїхали з прикордоння в Суми, і допомагає їм прожити та подолати страхи, викликані війною. Заняття проводить безоплатно у волонтерському центрі “Вулик Хіммістечка”.
Олександру Пащенку 12 років. Хлопець мріє стати гітаристом, а також займається дзюдо. Живе з батьками у Сумах. "Їздили на початку літа на змагання у Львів, зайняв я там друге місце у своїй ваговій категорії, побув там, трішки психологічно розвантажився, приїхав до Сум – і знову почалось таке: стрес, паніка, бо зараз більше почали стріляти, шахеди почали літати, не знаєш, куди дітися, ховаєшся", — ділиться хлопець.
Родина хлопця від початку повномасштабної війни не виїжджала з країни, мешкають, в районі Хіммістечка, звуки вибухів юнак чує щодня. Олександр згадує, сам мало не потрапив під російський обстріл: "Займався в залі СумДУ, потім прийшов додому і мені присилає тренер, що зала нема. Не було слів, що сказати, мурашки по шкірі, стрес".
Аби морально відпочити, Олександр щотижня приходить у кімнату психологічного розвантаження, що діє на Хіммістечку. Там відвідує заняття з гри на гітарі, також може побалакати із психологинею.
Психологиня Олена Глянцева каже: працює асистентом вчителя у Косівщинському ліцеї, раз на тиждень у волонтерському центрі "Вулик Хіммістечка" займається з дітьми, допомагає їм подолати страхи, викликані війною.
"Страхи бувають у дітей дуже різні, але все ж таки страх бути заваленим під завалами, страх оцих ракет, страх того, що десь дінуться дорослі, батьки, бо багато дітей знають, що таке прильоти. Ді я, як спеціаліст, їм допомагаю прожити, пережити, інколи зрозуміти якісь моменти. Діти можуть розвантажитись, перезавантажитись, або розповісти про свої страхи, ми можемо проробити з ними, промалювати, проліпити", — пояснює фахівчиня.
Спочатку, говорить Олена Глянцева, працювала із дітьми-переселенцями, згодом доєдналися і місцеві діти: "Сумські діти також все бачать, чують,
Олена говорить, із дітьми займається щонеділі впродовж двох годин: вони спілкуються, ліплять, майструють: "Дитина за свої поробки отримує ось такі "міни-талантики". У нас є "магазин", де за певну кількість отаких "монеток" вони можуть щось "купити" і забрати собі додому. Дітям це дуже подобається, вони намагаються розкритися".
"Не було приміщення, і коли воно з’явилося, ми вирішили тут спілкуватися з дітьми, зробити простір. Зараз приходимо до того, що кожну п’ятницю проводимо тут музичні вечори. Можуть прийти будь-які дітки, пограти, поспівати", — розповів викладач Олександр Єрмоленко.
Читайте Суспільне у Telegram та WhatsApp
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber
Підписуйтеся на наш Instagram