Прикордонне село Ямне Великописарівської громади розташоване за більш ніж 10 кілометрів від РФ. З початку повномасштабного вторгнення частина мешканців звідси поїхала, деякі люди лишаються або ж повертаються назад додому. Олександр – один з тих, хто не покидає рідне село. Свою історію розповів Суспільному.
З синьою шанькоюДіалектизм, який означає пакет та торбину. у лівій руці та усмішкою на обличчі – таким ми зустріли Олександра на початку жовтня під час поїздки у Великописарівську громаду. Зустріли його випадково, просто на вулиці. За 5 хвилин розмови чоловік встигає коротко, але з подробицями, переповісти своє життя: про те, що в молодості служив в армії, ким працював у Харкові та як живе зараз — за декілька кілометрів від кордону з Росією.
“Ось церква у нас, ось садік”, – одразу показує чоловік на пошкодження через російські обстріли.
З початку повномасштабного вторгнення школа, дитячий садок, адмінбудівля, будинок культури та щонайменше 60 приватних будинків були пошкоджені внаслідок ударів армії РФ по селу, додає староста Ямненського старостинського округу Василь Кальченко.
Наприклад, у центрі села, куди не повернись, у багатьох будівлях забиті жовтими дошками вікна, дахи подеколи з чималими, чорними дірами. Навіть під час розмови у повітрі відчувається запах диму, адже цього разу російська армія обстріляла сусідній населений пункт і там зайнялась пожежа.
“Кожен день бахкає. Вибухи чуть не тільки вдень, а і вночі! Російський кордон же тут поряд. А що тут летіти од нього ? Тут чепуха – виход і приход. Ото таке діло”, – звично говорить мешканець Олександр.
Додає, що зараз у селі “торгує” магазин. Також кілька разів на тиждень працює пошта, де місцеві можуть забирати посилки та газети, які виписують.
“Деяких жителів і бачу зрідка. Виїхали, дивлюся, через время повертаються. Це було ж літо – городи посаджені. За городами ж нада дивиться, а як не дивитись, то заросте бур'янами. А зараз люди убирають городи, значить може рідше будуть їздити”, – говорить чоловік.
Тут, у рідному селі, чоловік доглядає за своїм 90-річним батьком.
“Сестра в Харкові була – виїхала в Нідерланди. А племінниця лишилася в Харкові з родиною, теж не може приїхати, через те, що діти малі”, – пояснює чоловік.
За своє життя Олександр Лейба встиг послужити в армії, попрацювати у Харкові різноробом та повернутися у рідне Ямне.
“Робив я будівником, і штукатуром, потім робив стропальником і маляром-висотником. У Харкові працював на багатьох будівництвах. Зараз не знаю чи вони стоять, чи вже зруйновані”, – пояснює чоловік.
Нині Олександр теж працює, щоправда, у Великій Писарівці. З села кілька разів на тиждень можна виїхати соціальним автобусом, зазначає староста Ямненського старостинського округу. Також в інші населені пункти люди виїздять з сусідніх сіл.
“І пішки, і на велвиВелосипед. буває їжджу”, – додає мешканець Олександр.
Закінчуючи розмову питаємо:
– Оце ми вас стріли на улиці, ви з роботи вертались ?
– З роботи, сьогодні пішки йшов.
– Так а зараз де ви робите ?
– У похоронном бюро. Людей, так сказать, в Рай отпускаю.
Більше про те, як живуть у Великописарівській громаді інші мешканці, можна прочитати тут і тут.
Читайте Суспільне у Telegram та WhatsApp.
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber
Підписуйтеся на наш Instagram