Село Піски розташоване за 9 кілометрів від російського кордону. Місцеві жителі звідси не виїздять, натомість сюди евакуюються мешканці інших населених пунктів. Як живуть на прикордонні Сумщини – в матеріалі Суспільного.
У село Піски приїжджає з автолавкою підприємець з Путивля. Місцеві мешканці кажуть: дуже зручно, адже до сільського магазину – близько кілометра. "Кожному підвезе, ми прийдемо, понабираємо, і води, й ковбаси, що хочеш, нікуди не йти", — ділиться Світлана.
Жінки розповідають: після початку вторгнення в кожної життя змінилося. "Сини тепер не можуть приїздити так, як треба, і відпусток у них немає, і вихідних, суботи робочі. Без їхньої допомоги мені ж дуже важко, бо я сама живу, здоров’я нема", — ділиться пані Ніна.
Від села Піски до російського кордону 9 кілометрів долиною річки Сейм. Місцевий мешканець пан Володимир згадує, як у Пісках почалося вторгнення: "Вони нас обійшли, вони йшли за річкою, через Буринь, на Конотоп, на Чернігів. Вертольоти літали над нами. Кожен день по тричі на день".
Чоловік говорить, що у Пісках деякі будинки були пошкоджені внаслідок обстрілів, а приміщення місцевої агрофірми зруйноване влучанням російського снаряда.
"Ми з дівчатами на городі моркву копали, картоплю. Так бахнуло, що всі з городів тікали", — згадує один із обстрілів пані Світлана.
"Ви знаєте, тиждень спокійно, тихо, а як Білопілля, Ворожбу, Манухівку обстрілюють – тут гучно", — розповідає місцевий житель Іван Єфименко. Чоловік місяць тому переїхав разом з дітьми на батьківщину — в Піски з Білопілля.
"Я тут в 6 часів устав і пішов. А в Білопіллі сидиш і ждеш, коли КАБ прилетить. А тоді вже як під під’їзд прилетіло останній раз, всю сторону, двері, вікна вилетіли – не дуже весело було", — згадує Іван Єфименко.
Попри небезпеку, у Піски не тільки евакуюються з інших населених пунктів, а й місцеві жителі залишаються тут, говорить пані Світлана. А от господарства, каже жінка, поступово зменшують: "Багато корів збувають, тому що молоко дешево, по 8.50 молоко в нас приймають. Я ще держу, ну буду збувать в цьому році теж".
Як розповів пан Володимир, до вторгнення у селі було кілька черед, по 30-50 корів у кожній, але потім по ним почали стріляти з російської сторони: "Поранені були трохи, а Вирки поруч – там і вбитих було багато корів. Вони спеціально, на лузі корови, а вони з міномета.Тут, мабуть, штук 10 корів залишилося, там 12, а з того краю – корів п’ять".
Пан Володимир – мисливець і рибалка. Любить полювати на качку, але зараз мисливство неможливе, тому рибалить.
"Ми надіємся на ЗСУ. Онука і онучок живуть в мене коло Умані. Гукають: "Приїжджайте до нас, ми вам і хату знайдемо". Ні, кажу, поки ми будемо на місці. Ви знаєте, все життя, 66 років прожив тут – і бросать все своє… ", — ділиться чоловік.
Читайте Суспільне у Telegram
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber
Підписуйтеся на наш Instagram