"Хтось чекає, а хтось наближує": сумським волонтерам "Ми тут" не вистачає рук

Волонтери центру "Ми тут" потребують допомоги в виготовленні маскування для військовослужбовців. У різних районах Сум діють 6 локацій організації, також є осередки по області. Як допомогти волонтерам та більше про свою діяльність вони розповіли Суспільному.

Пані Лариса – волонтерка, яка стояла біля витоків руху на Сумщині. За її словами, потреби армії постійно ростуть і змінюються з часом.

"На сьогодні у нас вже просять не тільки маскування, антидронові сітки, а й антитепловізорні сітки, і ми намагаємося працювати над цим питанням, це нова тема, в розробці. Шукаємо технології, слідкуємо за всіма новинками, працюємо на запит військових, розробляємо варіанти, тестуємо обов'язково", — пояснює Лариса Гніденко.

Усього центр включає 500 постійних волонтерів. Дехто працює вдома, а потім приносить вироби в осередок. Рік тому працювати в "Ми тут" почала Валентина Комендантова. Колектив називає своєю другою родиною.

"Я лежала на дивані, якась реклама йшла по телевізору волонтерського руху, і було сказано: «Нікому не вдасться відлежатись на дивані, кожен має зробити свій внесок». Це було як грім серед ясного неба, я зрозуміла, що не маю права лежати на дивані, я маю щось робити. Почуваю себе комфортно, почуваюсь потрібною, і мене тригерить, що люди чекають просто на перемогу, ходять, кайфують, не розуміють що це стосується кожного", — говорить волонтерка "Ми тут" Валентина.

Два роки тому почав свій волонтерський шлях пан Олександр.

"На той час я був у Сумах у діток в гостях, побачив на під’їзді оголошення, що створюється волонтерський центр, запрошували всіх охочих. Збирав мішки для того, щоб робити костюми, а коли приїхав — став різати полотна, всі роботи, які тут потрібні", — згадує Олександр Євтушенко.

Пані Галина працювала вчителькою молодших класів в одній із сумських шкіл. Два роки тому, вийшовши на пенсію, жінка долучилася до виготовлення маскування.

"Ми живемо проблемами один одного, підтримуємо, не дай Бог один день не вийшов – телефонують: «Що трапилося? Чи ти не захворіла?». Оскільки я живу сама, мені така підтримка дуже подобається. Я підв'язую сітки, плету з тканини. Бачу результат роботи, бо хлопці — мої учні присилають мені фото, дякують кожного разу", — каже Галина Журба.

З військовослужбовцями, розповідає пані Лариса, контактують напряму, дізнаючись про потреби. Виготовляють сітки на техніку і бліндажі, різні типи маскувальних костюмів, білизну, подушки, килимки, наствольники, головні убори. Не вистачає волонтерам рук.

"Я закликаю всіх організуватися сьогодні, бо маємо і світло, і воду, і теплу постіль, і не треба цього втрачати. Давайте організовуватися. Закликаю прийти до нас, в усі пункти. Ця війна не омине нікого: є у вас хтось на війні, немає", — говорить Лариса Гніденко.

З потребами організації детальніше можна ознайомитися на сторінках волонтерського руху "Ми тут" в соціальних мережах і дізнатися адреси, за якими можна дістатися осередків у Сумах та області.

Читайте Суспільне у Telegram

Долучайтесь до нашої спільноти у Viber

Підписуйтеся на наш Instagram