Кілька місяців тому бійцю Миколі Заріцькому з позивним “Вир” відірвало частину ноги. Останні 8 тижнів чоловік ходить за допомогою протезу, проте згодом планує повернутися до служби. З чого почався його військовий шлях Микола Заріцький розповів Суспільному.
“Заніміло, жар у ногах, тоді я відкриваю очі, я дивлюсь – о, війна закінчилася. Я так метрів 20-30 від дороги відійшов лісом, хтозна, як я пройшов”, – згадує військовий.
Боєць Микола Заріцький з позивним “Вир” розповідає, як 4,5 місяці тому йому відірвало частину ноги. Останні 8 тижнів чоловік ходить за допомогою протезу.
“Є й плюси в цій схемі. Менше нігтів зрізати”, – жартує чоловік.
У перші тижні повномасштабної війни, згадує боєць, разом із товаришами патрулював місто, потім – призвався до війська. Невдовзі потрапив на Лисичанський напрямок.
“З реактивки починав, на установках “Град” працював, а потім перевели в мінометну батарею”, – розповідає Микола Заріцький.
За два місяці боєць вже був під Херсоном, там й отримав поранення. В той день, 11 жовтня, згадує Микола, він із групою виїхав на бойове завдання. Бійці мали розвідати місцевість.
“Вибирали, де укриття облаштувати, де яку позицію вогневу облаштувати і трошки в лісі я не долазив. Залишають багато “подарунків” свинособаки. Трохи не додивився”, – згадує чоловік.
Микола, як потім дізнався від саперів, наступив на протипіхотну міну, стопу чоловіку відірвало на місці.
“Не хотілося рідним казати. Казав, що поруч “прилетіло” і трохи посікло уламками ноги. І одну ногу під ковдрою не показував”, – говорить військовий.
За два місяці після поранення, за допомогою благодійного фонду, чоловік поїхав до Сполучених Штатів на протезування. За словами Миколи, звикати до штучної стопи було болісно.
“В мене дуже чутливий кикоть. Коли був готовий протез, дуже були больові відчуття. Поки мозоль наб’ється, натреться. Перші тиждень-два мені було дуже тяжко”, – говорить військовий.
Тренування, незважаючи на біль, чоловік не залишив. Шестикратний чемпіон України з бігу на середні дистанції, Микола Заріцький відвідує спортивний зал майже щодня.
Нині боєць може ходити з протезом майже увесь день. Поки що перебуває в рідному Білопіллі, разом із дружиною та донькою. У найближчих планах – повернутися до війська.
“Начальству дзвоню, каже: “Що, тепер на 50 відсотків менше боїшся підірватися?”. Кажу, звісно, тепер лівою ногою можу посадку перевіряти. Він каже: “Настрій в тебе гарний”, – ділиться Микола.
Про отриману травму чоловік розповідає з гумором, себе ж тепер називає універсальним солдатом, мовляв, і артилерист, і сапер. Впевнений – військову справу робитиме добре. Мріє завершити війну перемогою України. А далі, говорить, життя покаже.
Читайте також
- "Жінка-солдат – це універсальна жінка". Як живуть жінки-військові у стрілецькому батальйоні Сумщини.
- "Дістаємо малюнки і розуміємо, за що ми воюємо". Десантник із Сум зустрівся з дівчинкою, малюнок якої носив біля серця.
Читайте Суспільне у Telegram
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber
Підписуйтеся на наш Instagram