У Велико-Бобрицькому лісництві живуть сови Тишко, Гришко та Лахмач. Колись вони потребували порятунку, а нині стали улюбленцями відвідувачів дендропарку. Лісівники облаштували для птахів вольєр, де за ними доглядають і знайомлять з ними дітей та дорослих.
Водночас тут допомагають і іншим пернатим пацієнтам: виходжують совенят, які залишилися без батьків, і повертають дорослих птахів у дику природу, розповів лісничий Ігор Козловський. Як живуть сови під опікою лісівників і чому їх не завжди потрібно рятувати – дізнавалося Суспільне.
«Відлуння війни торкається найглибших лісових урочищ. Сови лякаються, злітають з насиджених місць, а їхні пташенята падають з розтрощених гнізд, часто плутаються в сітках і залишаються сам на сам з небезпекою», – каже лісничий Ігор Козловський.
Тишко, Гришко та Лохмач – так місцеві діти назвали трьох совенят, яких лісівники знайшли в лісі ледь живими, розповідає лісничий.
Каже: спочатку пташенят планували виходити, а за кілька місяців повернути в дику природу. Однак совенята звикли до людей і залишилися в лісництві.
«Вони швидко стали місцевими знаменитостями, а в майбутньому ще й вихователями для своїх пернатих родичів. Нам часто приносять сов. Особливо останні 5 років. В період з квітня по жовтень ця кількість сягає 21 сови. Цьогоріч були сичики, сірі сови, вухаті сови. Всі вони пройшли курс реабілітації і були випущені на волю», – додає Ігор.
Щоб пернаті пацієнти могли повернутися до природного життя, каже лісничий, лісівники забезпечують їх кормом та облаштовують умови для реабілітації.
«Коли нам приносять малюків, ми поміщуємо їх до пернатих родичів. Вони бачать знайомий силует і швидко заспокоюються. Малюків годуємо черв'яками, комахами та бурозубками. Для дорослих сов потрібні живоловки. Вони відкриваються, виходить жива миша і щойно сова ловить живу мишу, невдовзі їх потрібно відпускати. Інакше вони звикають до людей і самостійно полювати більше не хочуть»
Ще один напрям роботи лісівників – створення безпечних місць для гніздування. За словами лісничого, 4 роки поспіль у Велико-Бобрицькому лісництві встановлюють спеціальні будиночки для сов. Нині їх близько трьох десятків.
«Сови охоче їх заселяють і от в урочищі Образ, в одному з таких будинків була помічена рідкісна птаха для Сумщини – сипуха», – згадує Ігор.
Сови – нічні хижаки, однак це не означає, що вдень вони погано бачать, пояснює лісничий. Навпаки, їхній зір пристосований до різних умов освітлення, а слух допомагає точно визначати місце перебування здобичі.
«Вдень на них здіймають галас дрібні птахи, потенційною здобиччю яких являються і тому сова воліє ховатися від них вдень. А от в сутінках, вночі, сова починає полювати», – каже Ігор.
А ще сови, за спостереженнями лісничого, реагують на небезпеку в небі: «Хвилин за 10, коли летять дрони або «шахеди», сови починають помітно нервувати і розлітаються по кутках».
За словами лісничого, допомагають також совам полювати унікальні анатомічні особливості.
«На відміну від багатьох птахів сова немає зобу і їжа відразу потрапляє до шлунку. Він має два відділи і звідси відома совина погадка. У сови вуха розташовані асиметрично, а маленька пухнаста шия має аж 14 хребців – удвічі більше, ніж у людини. І для гарної та точної локації здобичі. Совині кігті – це справжня холодна зброя. У сов панує матріархат. Самки більші за самців і кігті у дівчат також більші. Чому сова літає безшумно? На кінчиках крил у неї особливе пір'я, тому політ сови відчути неможливо»
Читайте Суспільне у Telegram та WhatsApp
Дивіться нас у YouTube та TikTok
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber та Facebook
Підписуйтеся на наш Instagram та Threads
Додайте Суспільне Суми в обрані теми, щоб читати нас у Google Новинах