Селище Кириківка Кириківської громади на Сумщині розташоване за 25 кілометрів від кордону з Росією. Попри безпекову ситуацію, у населеному пункті залишаються місцеві жителі та переселенці із сусідніх сіл, які зазнали масованих російських обстрілів. Люди доглядають за літніми родичами, ведуть господарство, а місцеві підприємці продовжують забезпечувати громаду базовими продуктами. Водночас жителі зазначають, що в разі початку масованих ударів керованими авіабомбами будуть змушені евакуюватися. Чому люди залишаються на прикордонні та як організовують свій побут — у репортажі Суспільного.
Пані Валентина приїхала до Кириківки у 2022 році. Її рідне село Їздецьке на Сумщині зазнало масованих російських обстрілів. Унаслідок одного з таких ударів жінка втратила слух та зір.
«Як стрельнули, козу вбило, а мене вдарило об двері. Пішла кров, і тепер на одне вухо я не чую нічого, на інше — погано. І осліпла. В голові постійно шумить. Виїжджали вже в останній момент, думали, що кінець світу буде. Усі хати були побиті й горіли», — згадує переселенка.
Евакуюватися родині допоміг зять-військовий, який приїхав із фронту та зробив п'ять рейсів, щоб вивезти рідних і частину домашньої худоби. Нині, за словами пані Валентини, лікарі не можуть відновити їй слух і зір. Проте жінка радіє, що має прихисток: сусіди ставляться добре, в хаті тепло, а діти допомагають оплачувати комунальні послуги. Попри пережите, вона сподівається дочекатися перемоги та побачити, як виростуть онуки.
Місцева жителька Інна розповідає, що до Кириківки переїхало багато людей із сіл Ямне та Велика Писарівка, які потерпали від ударів керованими авіабомбами.
«Поки працювала артилерія та міномети, ще можна було десь у погребі заховатись. А як почалося таке, що двоповерхівка завалилася і люди в підвалі залишалися живцем похованими, звідти почали виїжджати», — каже Інна.
Сама ж Інна залишається в селищі через літніх батьків: її свекрусі, свекру та матері потрібен догляд. Виживати допомагає наявність роботи, власна городина та продуктові набори від благодійників. Серед головних проблем громади жінка називає відсутність банкоматів і погані дороги. Щоб зняти готівку, людям доводиться їхати до Охтирки, а транспортне сполучення ускладнене.
У Кириківці працюють магазини, хоча аптек і лікарень, за словами місцевих, немає. Співвласниця одного з магазинів Любов Мальцева розповідає, що їхній заклад не закривався від початку повномасштабного вторгнення. Нині дефіциту товарів немає, проте через низькі доходи покупці здебільшого беруть лише базові продукти, передусім хліб.
«Ми їздимо по товар тричі на тиждень, беремо невеликими партіями, щоб просто підтримувати асортимент. Люди часто нарікають на високі ціни, думають, що ми самі їх накручуємо. Але ж ми бачимо, як змінилися закупівельні ціни», — пояснює підприємиця. Вона зізнається, що поїздки по товар на початку вторгнення стали для родини серйозним стресом і вдруге вона такого не витримає. В разі значного погіршення безпекової ситуації магазин доведеться закрити.
Місцеві жителі покладають надії на Збройні Сили України та вірять у перемогу.
«Вірю, що наші хлопці не дадуть. Поки хлопці стоять і тримають Писарівку, поки туди не пішли, поки отут можна жити. Якщо, не дай Боже, трохи просунуться, вся артилерія, все сюди летітиме. FPV і так долітають, ну а то вже буде занадто голосно і страшно. Як буде такий армагедон, як вже в Писарівці почався, як будуть КАБами зовсім стирати з землі, тоді, може, й доведеться виїхати», — говорить пані Інна.
Відстань від селища Кириківка до кордону з Росією становить близько 25 кілометрів. Заступник селищного голови Сергій Павлушенко відмовився коментувати ситуацію в громаді з міркувань безпеки.
Попри близькість до фронту та постійну небезпеку, люди намагаються зберігати оптимізм. «Все одно наша перемога буде. Як би вони нас не душили, ми сильні», — ділиться переселенка Валентина.
Читайте Суспільне у Telegram та WhatsApp
Дивіться нас у YouTube та TikTok
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber та Facebook
Підписуйтеся на наш Instagram та Threads
Додайте Суспільне Суми в обрані теми, щоб читати нас у Google Новинах