Перейти до основного змісту

«Знання місцевості допомагає обороні»: історії двох артилеристів 103-ї бригади ТрО із Сумщини

Військовослужбовці 103-ї окремої бригади ТрО на позивні «Мойша» та «Воєвода» родом із Сумщини. До служби у війську чоловіки працювали в аграрній сфері. Нині, кажуть, знання місцевих автошляхів та бездоріжжя допомагає їм в артилерійській логістиці й евакуації побратимів з-під російських обстрілів. Про бойові будні артилеристів, порятунок військових під атаками FPV-дронів та особисту мотивацію розповіли Суспільному.

Командир гармати 103-ї окремої бригади ТрО із позивним «Мойша» приєднався до війська восени 2024 року. До того жив і працював комбайнером у цьому селищі. Тепер, каже, знання місцевості допомагає в обороні Сумщини.

«Цю всю округу повністю знаємо, катаємось, дуже виручає. Хлопці побалакали, кажуть: "Нам такі потрібні". І в нас воно так ото зав'язалося з командиром. Зразу був на посаді водія, потім мінометка, потім перейшли в арту і так по наростаючій пішли», — говорить «Мойша».

«Воєвода». Суспільне Суми

Старший технік із позивним «Воєвода» — односелець, а нині й побратим «Мойші»:

«Працював я тут слюсарем. Ну і там почали повістки давати, і там побратим, "Бен" позивний у нього. Кажу: "Мабуть, скоро і я до вас прийду". А він такий питання мені: "Не хочеш до нас?" "Та, — кажу, — було б добре". Вони зробили мені відношення, я вже з відношенням поїхав у військкомат. І так я потрапив сюди, можна сказати. Воєвода, старий технік, пішов на пенсію, і я прийняв його посаду».

За словами «Воєводи», справність автомобілів — це основа логістики артилеристів. Без надійної техніки, каже військовослужбовець, неможлива ні робота гармат, ні евакуація особового складу.

«У мене є підлеглі водії, авто є, за які ми відповідаємо, щоб у нас завжди вони справні були. За нами стоїть вся логістика, можна сказати. На яку зараз всі надії, як кажуть. Нема логістики — гармати не будуть працювати і роботи ніякої не буде», — додав «Воєвода».

«Мойша». Суспільне Суми

«Повністю треба керувати людьми, які біля гармати. Є колектив, там от шість-вісім людей, то кожен, там от по рації передали: «До праці», і кожен знає свою роботу: той снаряд несе, той — порох, той наводиться, той те, той те. Підкорегували, відпрацювали, маскування швиденько, і все добре», — говорить «Мойша».

Складність роботи артилеристів, каже «Мойша», полягає у постійній загрозі з повітря. Зокрема, російські керовані авіабомби та FPV-дрони регулярно атакують позиції. Обом військовим доводилося брати участь у ризикованих евакуаційних операціях, рятуючи побратимів.

«Мойша». Суспільне Суми

«Суміжники поряд, КАБами прилетіло по них. Їх хлопці пішли відкопали, а ми потім їздили чисто вивозили. По багну, по грязі, весняні дороги... Ну, все добре. Шестеро. Ми з водієм ще шістьох вивезли. Так, ми їх на медсанчастину, потім передали лікарям, а там далі вже ними займалися лікарі повністю», — розповів «Мойша».

«Хлопці виїхали на позицію, не встигли навіть міномет розкласти. Не те що не розкласти, а витягти із пікапа. І їх почали розбирати ФПВішки. Машина зразу згоріла, міномет згорів, погоріли всі речі. Найскладніше не за своє життя переживати, а за життя побратимів. Найголовніше — їх вивезти. Я знаю, ми там тричі їздили в ту Корчаківку. Поки знайшли їх по посадках», — розповів «Воєвода».

«Мойша». Суспільне Суми

Побратимів тоді вивезти вдалось, каже «Воєвода». Хоча зізнається: це було складно, бо упродовж усього зворотного шляху за ними полювали російські ФПВ-дрони.

«Цілу дорогу була, як кажуть, інтенсивна стрільба по ФПВішках. Збивалися. Я знаю, в полі ми зупинились, там машина згоріла була. Відчинив двері в броньовичку, хоч послухати, що там, хлопців як шукали ми ще. І позаду ми подавили РЕБами ФПВішку. Я думав, що машину посікло, коли ні. Ну так, трошки глушонуло, був такий випадок. А то, що падали за нами там... ну, то вже ніхто, як кажуть, не звертав увагу на це», — говорить «Воєвода».

Мотивація обох чоловіків залишається незмінною від початку служби — захист своїх родин та рідної землі від російської агресії.

«Це ж наша земля, нам треба її обороняти. Діти наші... Головне — діти. Щоб ті "орки" не зайшли, як ото в Бучу. Буча — це приклад, найголовніший приклад: що вони робили там з дітьми, з жителями цими», — говорить він.

«Мотивує те, що як — ми живемо тут, все, а вони прийшли нам все розбомбили на рівному місці, розбирають далі. Треба захищати, щоб нашим дітям, онукам, правнукам все було добре», — додав «Мойша».

Читайте Суспільне у Telegram та WhatsApp

Дивіться нас у YouTube та TikTok

Долучайтесь до нашої спільноти у Viber та Facebook

Підписуйтеся на наш Instagram та Threads

Додайте Суспільне Суми в обрані теми, щоб читати нас у Google Новинах

Топ дня
Вибір редакції