Книги, героями яких може стати кожен, створює сум'янка Олена Осипова. Попри життя в прифронтовій зоні, авторка займається творчістю і пише персоналізовані історії на замовлення. Напередодні Міжнародного дня читання книг, який відзначають 6 вересня, вона розповіла про творчість в умовах тривог і обстрілів, пошук натхнення та плани на майбутнє.
Письменниця протягом восьми років допомагає відчувати себе героєм магічної історії, впізнавати свій образ на сторінках книжки й поліпшувати настрій. Це — і підтримка себе і своєї родини, і допомога ментальному стану оточуючих, ділиться авторка.
Олена говорить: до Сум переїхали з чоловіком з Луганської області в 2014 році. Суми стали для них новою улюбленою домівкою. Тут народили двох дітей: Іллю та Єгора. За освітою Олена — інженерка-конструкторка. До декрету працювала за фахом, але народження синів розкрило новий творчий потенціал.
«Вони вплинули сильно на мою творчу жилку, вона проявилася сильно. Я ніколи себе не асоціювала з письменницею, просто розповідала дітям казки, і так вийшло, що я створила першу казочку про сина. Потім, коли його імя там фігурувало, я вирішила, що це може бути і для інших діточок», — каже Олена.
Особливість історій, які пише Олена, — персоналізований підхід до кожного замовника. Найпершу індивідуальну історію, ділиться, створила для подруги, яка любить читати, щоб створити перед святами магічний різдвяний настрій.
«Вирішила написати маленьку історію і подарувати її на Новий рік. Коли я це зробила і побачила її захват, для мене це стало ідеєю. Вставила її фото і на обкладинці зробила вирізку з її ногами, які красиво лежали. Вона каже: "Я розгорнула і кажу: о, книга (я багато книг їй дарувала), це ноги, це мої ноги!" Книгу я тоді замовила у видавництві, хоч вони не хотіли друкувати єдиний екземпляр і просто подарували мені її».
Олена зрозуміла: написання книжок — більше ніж хобі, і вирішила зробити це власною справою. Кохану підтримав чоловік. Йому теж вона присвятила фантастичну історію і подарувала на день народження. Поступово Олена почала розвивати блог.
«Цю книгу створювала для старшого сина. Ідея виникла, коли молодшого ще не було. Я хотіла, щоб він був мандрівником, щоб йому хотілося світ побачити, щоб його надихнуло. Думала, читатиму йому про всілякі подорожі. В вісім років він любить це діло».
Письменниця розповідає, як розвивала книжкову справу.
«Спочатку я робила на кшталт фотокниги, навчилася користуватися фотошопом. Усе це робила сама, вставляючи фото. Якісь безкоштовні ілюстрації брала з інтернету. Потім познайомилася з Оленою. Звернулася до неї, бо мені так сподобалися її малюночки. Спочатку вона відмовлялася, але я її вмовила. Ми проілюстрували першою цю книжку, це збірка. Я зібрала сюди історії».
Разом із ілюстраторкою розробили різні типажі дітей, щоб замовник міг обрати відповідну зачіску, колір очей. Їхні портрети друкують на обкладинці. Щодо сюжетів історій, у книгах для наймолодших, як правило, фігурують персонажі-звірята.
«Таким чином я розповідала своїм діткам, як називаються пальчики, чому не можна перебігати дорогу, і потім ці казки записала».
Створює Олена історії і для дорослих.
«Для дорослих більш серйозна робота йде. Це більш індивідуальний підхід. Я вивчаю багато інформації: вік, рід професії. Багато особистої інформації доводиться вивчати. Мені доводиться жити життям цієї людини. Коли народжується історія, її важко відпустити».
Деякі звірята-персонажі книг знайшли втілення у вигляді іграшок, які можна придбати разом з історіями. Один із таких — Одлі, власний ведмедик Олени, з яким вона подорожує різними країнами. Історія може створюватися від кількох днів до кількох тижнів, розповіла Олена. Замовлення відправляє по Україні, інколи — за кордон. Зараз у розробці авторки — історія для хлопця 8+. Також Олена працює над книгою про себе. Там описує свій прототип — Соню. Героїня з одного боку уособлює авторку, з іншого — наділена рисами, які письменниця хотіла б змінити.
«Мрія — власна серійна книга. У мене є багато маленьких історій. Хоч видати на великий масштаб, хочеться, щоб цю книгу полюбили. Там багато історій: десь смішних, десь, щоб люди задумались, історії до кави, щось на кшталт цього».
Попри небезпеку для життя в Сумах і щоденні обстріли, з міста, яке вже стало рідним, родина поки виїжджати не планує, говорить Олена.
«Буквально відволікаюсь. У мене така робота, що я занурююсь в інші світи. Це для мене антидепресант».
А ще «антидепресант» — рідні люди поруч. Це найперша підтримка і натхнення для творчості, говорить Олена.
«Діти — мої найперші читачі. Я на них випробовую. Спочатку читаю їм рукописи, дивлюсь, які питання вони ставлять, щось перероблюю. Читати вони люблять. Не дивлячись на те, що син добре читає, щодня ми на ніч читаємо казки».
Письменниця додає: «Не бійтеся робити те, що у вас є в душі».
Читайте Суспільне у Telegram та WhatsApp
Дивіться нас у YouTube та TikTok
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber та Facebook
Підписуйтеся на наш Instagram та Threads
Додайте Суспільне Суми в обрані теми, щоб читати нас у Google Новинах