Артем Козарізов служив з 2014 року. Деякий час працював за кордоном, а з початком повномасштабного вторгнення повернувся в Україну та знову пішов на фронт. Був водієм першої гармати артилерійського взводу. Помер 22 березня 2026 року на Дніпровщині. Його поховали в Сумах.
"Наш племінник — він дуже чуйна і добра людина. Почалася війна — він все покинув і приїхав сюди", — розповіла тітка Артема Козарізова Алла Мариніна.
Син пані Любові товаришував з Артемом Козарізовим, бував у гостях. Син жінки — теж військовослужбовець — зник майже два роки тому в Торецьку.
"Ми сподівалися, що Артем живий, але така звістка. Артем пішов з перших днів, він у поліції служив. А мій син пішов у 2024 році. Він веселий такий, він нечасто ходив, але завжди вітався, такий ввічливий, привітний".
Близько 20 років з Артемом Козарізовим знайомий пан Сергій. Востаннє з другом бачився перед тим, як він їхав в лікарню на реабілітацію.
"Не віриться... Дуже гарна людина була, захищав слабших. В поліції працював, в АТО служив. Потім був за кордоном. Повернувся — і одразу воювати пішов".
У померлого захисника залишилися батьки, дружина, двоє дітей та брат.
Пані Наталія — родичка Артема. Розповіла, що разом відзначали сімейні свята. На одній із таких родинних зустрічей і бачилися востаннє.
"На тему війни намагалися не говорити. Чемною, дуже вихованою людиною був, веселою. Дуже гарна людина. Дуже шкода, що таких людей війна забирає".
Попрощання з Артемом Козарізовим, Суми, 30 березня 2026 року. Суспільне Суми
Захисника поховали на Алеї Слави — поруч з іншими воїнами, що віддали життя за Батьківщину.
Читати ще
Читайте Суспільне у Telegram та WhatsApp
Дивіться нас у YouTube та TikTok
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber та Facebook
Підписуйтеся на наш Instagram