70-річна кролевчанка Любов Пацюк допомагає захисникам останні кілька місяців. Жінка говорить: волонтерством почала займатися після знайомства з переселенкою з Білопілля Оленою Садовою. Нині жінки передають подушки, матраци та інші теплі речі українським військовослужбовцям на прикордоння.
Кролевчанка Любов Пацюк шиє подушки та бурки для українських захисників. Роботу не припиняє і під час вимкнень електроенергії. Зізнається: часто доводиться шити при ліхтарику. Жінка каже: попри погіршення зору, волонтерську справу не полишає.
"Я вже шию за інерцією. Я сьогодні взялася і дошию, бо треба було передати, ще вислати. Просто я можу це зробити. Так чого я не зроблю хлопцям, допомогти їм? Є в мене ж сусіди і подруги. Трішки помогли ж із матеріалом”, — говорить пані Любов.
Любов Пацюк пригадує: волонтерством почала займатися кілька місяців тому, після знайомства з Оленою Садовою. Жінка разом із дітьми евакуювалася до Кролевця з прикордонного Білопілля. Говорить: виїхати змусили постійні обстріли.
"Обстріл був міста і саме нашої вулиці. Ми збирали речі, не сортуючи, чи посуд, чи одяг, чи що, просто збирали похапцем і буквально за 10–15 хвилин, ну, ми вже знаємо, як, якщо обстріляли, то в нас є де певний час, коли вони там перезаряджають якісь свої боєприпаси", — говорить жінка.
На новому місці пані Олена продовжила допомагати українським захисникам. Разом із місцевими передають подушки, матраци та інші речі на прикордоння.
"Познайомилася з одною жіночкою. Розповіла свою історію, вона якось перейнялася, почала там своїм знайомим розповідати, дівчата почали носити також тут і ковдри, і матраци, і подушки. А потім вона сама, вона надумала собі таку роботу, десь з якимось підприємцем домовилася за наповнювач подушок, почала шити. І так мій чоловік сюди приїжджає, потім розвозить по прикордонню, там знайомі хлопці є вже не перший рік і волонтерські центри", — говорить Олена.
Під час сильних морозів військовослужбовці найчастіше просять теплі речі та постіль, розповідає волонтерка. Додає: матеріали для роботи передають небайдужі люди. За цей час, говорить Любов Пацюк, зшили понад пів сотні подушок.
"Такі задоволені хлопці. «Тепер, — кажуть, — ми спимо, а то спали на якихось скручених там калачиках»", — ділиться пані Любов.
Олена Садова додає: за цей час захисники стали для них частиною життя.
"У нас був знайомий військовий, і так випало, що день народження він святкував у нашому місті. І не очікував, ми дочекалися 12:00 ночі та прийшли його вітати до нього. Дуже приємно було, людина плакала, ми плакали також. Просто це такі життєві моменти, які будуть, я думаю, по життю з нами до кінця в згадках", — поділилася Олена.
"Це наша держава, це держава наших дітей. Якщо ми будемо всі стояти осторонь, а хлопці будуть стояти там у холоді, в голоді, в морозі, під дощем, ну так, а сенс тоді цієї всієї війни?" — сказала Олена Садова.
Читайте Суспільне у Telegram та WhatsApp
Дивіться нас у YouTube та TikTok
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber та Facebook
Підписуйтеся на наш Instagram