Щотижня, під звуки вибухів, зруйнованими дорогами і замінованими узбіччями лікарі зі Свеси їдуть у прикордонні села, де залишаються сотні людей. Марчихина Буда, Княжичі, Микитівка та Орлівка — населені пункти, де медики Свеського центру первинної медико-санітарної допомоги надають допомогу людям. Як їм працюється у прифронтових умовах — розповіли кореспондентам Суспільного.
Щотижня лікарі Свеського центру первинної медико-санітарної допомоги виїжджають у прикордонні села громади, де нині залишається близько 750 людей. У підпорядкуванні центру — селище Свеса та чотири прикордонні села: Марчихина Буда, Княжичі, Микитівка й Орлівка.
"Десь 30% людей виїхали. Це переважно мамочки з дітьми. Літні люди, особи з інвалідністю, ті, кому не було куди їхати або не було чим їхати, — всі залишилися. Тобто є люди, яким потрібна допомога саме зараз. І досить багато людей залишається на місці. З різних причин — фінансових, психологічних. Але лишаються.
Приїжджаємо раз на тиждень. Телефонуємо фельдшеру, домовляємося про дату виїзду. Вона інформує людей. І ті, хто хоче проконсультуватися чи отримати ліки, підходять на прийом", — розповіла Олена Сенченко, директорка Свеського центру медико-санітарної допомоги.
Водій центру Андрій Ніженець розповів, що виїжджати доводиться у села, які розташовані за три кілометри від кордону.
"Складнощі з дорогами найбільші. Доріг немає, є напрямки. Заміноване узбіччя, а так дивимося угору, щоб нічого не літало".
До останнього часу лікарі були вимушені проводити прийоми у прикордонних селах без захисного спорядження, розповідає пані Олена. Два тижні тому благодійний фонд "Українські брокери без кордонів" у партнерстві з Міжнародним комітетом порятунку в Україні забезпечив їх бронежилетами, касками та медичним обладнанням.
"Нам надали апарати для вимірювання тиску, турнікети, якісь американські, гарні, та два концентратори, які ми обладнали палату кисневої підтримки для наших хворих, і особливо коли пневмонія з помірною легеневою недостатністю, ми їх там успішно лікуємо", — сказала пані Олена Сенченко.
Швидка допомога до їхнього села не доїжджає, говорить мешканка прикордонної Марчихиної Буди Ірина Панченко. Отримати екстрену допомогу можна лише в адмінцентрі громади – Свесі.
"Я хворію, і у мене не одна болячка, а «мільйон». А до Свеси, щоб доїхати з Марчихиної Буди, треба заплатити 400-500 гривень. А от якщо Олі подзвонити, то вона вже тут за 15 хвилин, завжди приходить на перше ж прохання. Я вважаю, що не лише мені так допомагає, а й всім", — сказала Ірина Панченко, жителька Марчихиної Буди.
Приїжджають до них лікарі попри численні обстріли села, говорить Володимир Олійник. Сам же їхати з дому, додає, нікуди не планує.
"За потреби ніколи не відмовляли, що Олена Володимирівна, що Оля — молодці. Нікуди мені вже їхати, і здоров’я не те. Куди їхати, якщо ти на таблетках сидиш та на уколах?", — сказав Володимир Олійник.
За словами Олени Сенченко, через загострення ситуації лікарі оглядають хворих у прикордонних селах у своїх домівках, аби не збирати їх в одному місці. Домовитись про приїзд пацієнти можуть, завернувшись до сільського фельдшера або безпосередньо до свого лікаря.
Читайте Суспільне у Telegram та WhatsApp
Дивіться нас у YouTube та TikTok
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber та Facebook
Підписуйтеся на наш Instagram