Поліцейська Олена Ставицька працює у спецпідрозділі "Білий янгол" від початку його створення на Сумщині — з вересня 2024 року. За цей час у складі евакуаційного екіпажу допомогла виїхати з небезпечних територій понад 500 людям. Наприкінці квітня Олена стала "Офіцером року" за версією Міжнародної асоціації жінок-поліцейських. Також вона єдина жінка-поліцейська спецпідрозділу "Білий янгол" на Сумщині. Про роботу 24\7, небезпеку евакуацій, вдячність людей та особисту мотивацію Олена Ставицька розповіла Суспільному.
У поліції Олена Ставицька працює понад 8 років. Жінка згадує: "Була спочатку інспектором, потім була старшим інспектором, а потім з 2023 стала уже начальником штаба. У 2024 році мені дзвонять працівники з кадрів і питають: "Альон, ти не хочеш прийняти участь в евакуації?". Кажу: "Звісно, як же ж не допомагати своїм людям?". Ну і все".
Після успішно складених іспитів Олена разом з іншими поліцейськими спецпідрозділу поїхали на стажування на Донеччину. Запам’яталася, каже Олена, одна з перших евакуацій: тоді вивозили бабусю з населеного пункту в Покровському районі: "Вже вона там одна була і ніхто вже не міг її забрати звідтіля. Ми приїхали, вона вийшла, плаче, каже, що куди вони не дзвонили, а вже всі відмовлялися, ніхто туди не міг доїхати. Тому що було дуже небезпечно. І ми забрали її, вони дуже вдячні були, обнімали, дякували, цілували".
Рідні, розповідає Олена, спочатку не підтримали її вибору приєднатись до спецпідрозділу. Вважали цю роботу занадто небезпечною. Коли їхала на стажування в Донецьку область, приховала це від них. Не хотіла, щоб за неї хвилювались.
Нині, каже Олена, батьки підтримують і пишаються вибором доньки: "Вони бачать, як допомагаю людям. Кажуть: "Ти там з тими старенькими носишся, як там ти взуваєш, як ти вдягаєш їх, нам приємно дивитися". Але все рівно переживають дуже. Ну я всього їм не розповідаю, бережу їхнє здоров'я".
Коли спецпідрозділ "Білий янгол" розпочинав евакуацію людей з прикордоння Сумщини минулого року – це були поодинокі випадки, каже поліцейська. У 2025-му ситуація змінилась: "З 2 травня почалася Білопільська громада, Ворожбянська. Перед цим було трішки спокійніше. В нас була одна-дві евакуації в день, але більше була Краснопільська громада. В березні було дуже багато евакуацій по Краснопільській громаді, Миропільській. Ми вивозили в день по 30, по 40, по 50 людей".
Бувають випадки, говорить Олега, коли люди подають заявки на евакуацію родичів із небезпечних територій, а ті відмовляються їхати: "Юнаківська громада, Нова Січ. Ми приїхали по дідуся, а перед цим родичі сказали, що він глухий і треба кричати. Ну я ж, звісно, кричала. Він сказав: "Ні, ні в яку я не поїду і все, я козу не брошу".
Наступного дня, згадує Олена, дідусь таки погодився на евакуацію: "Ми приїхали, забрали його і козу і поїхали в Суми в безпечне місце. Приходиться вмовляти".
Евакуюючи людей з небезпечних територій, екіпаж "Білого янголу" ризикує і власним життям. Під час одного з виїздів 4 жовтня 2024 року автомобіль спецпідрозділу потрапив під обстріл у Білопіллі, згадує Олена: "Виїхали ми на евакуацію по одну сім'ю. І був скид. У нас був пошкоджений автомобіль, я також зазнала поранення. Ми на другий день зранку поїхали і забрали цю сім'ю, ми їх евакуювали. І тільки на другий день я звернулася до лікарні. В мене був струс мозку, акубаротравма. Я два тижні лежала в лікарні і потім відразу повернулася до роботи".
Під час оголошеної евакуації з Краснопілля вивозили людей і деякий час жили в селищі, каже Олена: "Ми жили метрів за сто від лікарні, коли по лікарні прилетіло. Перший "шахед" упав на дорозі, у мене в кімнаті, де я жила, повипадали вікна. Потім другий, третій "шахед" і наш будинок теж пошкодило. Ми поїхали відразу ж туди до лікарні, забирали людей. Ми вивезли 11 людей на Суми, в лікарню".
Наступної ночі, згадує поліцейська, вони потрапили під обстріл Краснопілля КАБами. За кілька годин до того переїхали в інше житло.
"Ми залишилися дивом живі. Будинок, який був біля нас, там бабуся жила із сином, то бабуся відразу була "двохсота", а син залишився в одній спідній білизні без нічого. Ми його забрали, теж довезли його до лікарні", — розповідає Олена.
Евакуаційний екіпаж, розповідає Олена, працює 24\7. Робочий день розпочинається о 6 ранку і триває до пізнього вечора: "В 21:00-22:00 приїжджаємо додому. Покупався, повечеряв і спать. Сім'ю не бачу, тому що я в Сумах, а сім'я в Охтирському районі. Інколи буває відпрошуюся поїхати побачити сім'ю і дитину".
Наприкінці квітня Олена Ставицька стала "Офіцером року" за версією Міжнародної асоціації жінок-поліцейських.
Про допомогу людям під час евакуацій єдина жінка-поліцейська у спецпідрозділі "Білий янгол" на Сумщині каже: "Коли дійсно робиш добро, привозиш людей, вони тобі дякують, обіймають тебе. Це настільки дає сили і хочеться це робити, робити, робити і допомагати".
Ця стаття стала можливою за підтримки програми “Голоси України”, яка є частиною Ініціативи Ганни Арендт і реалізується Лабораторією журналістики суспільного інтересу спільно з Європейським центром свободи преси та медіа і фінансується Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.
Читайте Суспільне у Telegram та WhatsApp
Дивіться нас у YouTube та TikTok
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber та Facebook
Підписуйтеся на наш Instagram