У Рівному на майдані Незалежності 20 січня попрощались з трьома військовими: 41-річним Миколою Говоровим, 44-річним Андрієм Солоновичем та 39-річним Едуардом Малим.
Микола Говоров
Згідно з інформацією міськради у Facebook, Микола Говоров родом з Рівного. Навчався у місцевому ліцеї №11, потому опанував фах регулювальника радіоелектронної апаратури і приладів у професійно-технічному училищі №9. Чоловік працював склярем.
"Плачемо, бо дуже добра, хороша людина була. Він мій кум, хрестив моє молодше дитя. Ви самі розумієте, золоте дитя, коли він народився, я закінчувала школу. Він ріс в нас в будинку на цих руках. Тітка, я, ми всі його гляділи, няньчили. І таким він і виріс, добрим, але кажу, сумно: був морально не готовий до цього", — розповіла родичка Миколи Говорова Ірина.
Разом із дружиною Тетяною Микола виховував 14-річну дочку Дар'ю. Мобілізували військовослужбовця у вересні 2024 року. Микола Говоров загинув 8 січня 2025 року під час виконання бойового завдання в Курській області. Йому був 41 рік.
Андрій Солонович
Андрій Солонович народився у місті Рівне. Після закінчення школи чоловік проходив строкову службу у Рівненському міському військовому комісаріаті та Урядовому зв'язку Служби безпеки України, після чого здобув звання старшого сержанта запасу. З 2000 до 2004 року навчався за спеціальністю "Бухгалтерський облік" у Текстильному технікумі Українського державного університету водного господарства.
Андрій Солонович спочатку працював менеджером з торгівлі, згодом став керівником будівельно-ремонтного підрозділу у компанії "Київміськбуд", очолював транспортний відділ ПАТ "Київхліб".
"Добрий, гарний хлопчина, добрий сусід. Був чуйний, дуже добрий, добродушний. Не сварився ніколи, спокійний хлопчина, і дітки гарні, і жінка, і все. Можна рани вигоїти полям, спалені міста відбудувати, але хто зарадить матерям? Хто їм відшкодує їхні втрати? Матері — найгірше", — зазначила сусідка Андрія Солоновича Ніна.
У травні 2023 року Андрій Солонович добровільно уклав контракт з Державною прикордонною службою України. Військовий виконував завдання в зоні бойових дій: брав участь у боях на Харківському та Донецькому напрямках.
Загинув 44-річний сержант 10 січня 2025 року на Донеччині внаслідок поранення.
Едуард Малий
Едуард Малий родом з міста Торез (нині Чистякове) Донецької області, де закінчив місцеве професійно-технічне училище. У 2014 році він залишив рідне місто через війну та переїхав до Рівного. Чоловік працював водієм на хлібозаводі "Рум'янець".
"Молодий хлопець, сам з Донеччини. Мама в нього померла, була сестра, яка лишилася на Донеччині, він приїхав сюди до тітки. Тут виростав у Рівному, працював, був бізнесменом. І в кінці року його забрали до Збройних сил. Дуже сумуємо, дуже шкодуємо за ними всіма, кого знали, кого не знали, тому що війна однаково забирає молодих і старших", — поділилася подруга Едуарда Малого Ніна.
У серпні 2024 року Едуарда Малого мобілізували до лав ЗСУ. Він пройшов навчання у Франції, далі ніс службу на прифронтових територіях.
39-річний солдат загинув 5 січня 2025 року під час другого бойового виходу на Покровському напрямку.
Миколу Говорова та Едуарда Малого вирішили поховати на Алеї Героїв кладовища "Нове" у Рівному, Андрія Солоновича — у його рідному селі Малий Олексин.
Суспільне Рівне в Telegram | Viber | Instagram | WhatsApp | YouTube | Facebook | TikTok