Столітні меблі та вбрання, а ще — листи батька, який загинув на фронті у Другу світову війну, зберігає у своєму будинку на Рівненщині 79-річна чешка Емілія Куроченко. Вона облаштувала вдома музей.
Про історію своєї родини та створення музею у власній оселі жінка розповіла Суспільному.
79-річна Емілія Куроченко показала чеське національне жіноче вбрання, яке їй пошила донька:
"У нас сильно любили, щоб і сукні, і сорочки — все було таке красиве, гарне".
За національністю Емілія Куроченко — чешка. Її дівоче прізвище — Танглер. Від народження вона проживає у селі Молодаво в Дубенському районі. Сюди у 1870 роках переїхали її предки, під час еміграції чехів, поляків та німців у західні регіони України.
"Жили одразу у землянках, кущі, чагарники — все це викопували, вирізали, довбали, щоб очистити цю "святу" землю, яку ми зараз тут маємо. Були в землянках, а потім почали робити будинки з глини, потім стали ще багатіші і почали з цегли будувати. У нас в селі було дві цегельні", — розповіла жінка.
У Молодаво батько та дідусь жінки створювали меблі, будували перші чеські помешкання.
"У батька було дев'ять гектарів землі, корови, поросята, кури. Моя мама любила квіти, рослини. Вона виписувала їх з різних міст, розсаджувала, роздавали людям, щоб в людей усіх було так гарно, як і в нас. Це ж усе робота, праця, вона нелегка. Я землю обробляю, садок. У мене в садку є дерево, ще мій батько до війни його щепив", — зазначила Емілія.
Зі слів жінки, односельці називають її "бабусею Мілкою" і періодично приходять в гості. У батьківському домі вона облаштувала музей, в якому збережені речі її предків й відтворена історія чехів у Молодаво. У будинку жінки є меблі, зроблені її татом та дідусем, вишивка мами, а також вбрання початку минулого століття:
"Все все ще до війни, діти, до війни. І воно таке, ніби це сьогодні зроблене, дуже охайне".
Жінка поділилася, що найцінніші речі у домі - 117 листів її батька, які він написав, коли був на фронті в Другу світову війну:
"Він сказав: «Я в тил не піду, я мушу воювати за свою державу». Він отримав листа від мами, що народилась я, сильно зрадів. Неділя була, дали їм консерву, 100 грамів. Він каже: «Хлопці, ви тут пригощайтеся, а я піду писати листа». Пішов, сів на пеньочок біля намету, у якому були військові. Снайпер його помітив і застрелив".
Емілія Куроченко має двох дітей та стільки ж онуків, їм розповідає історію родини. Вона пояснила, що найбільше мріє про перемогу України, бо тут її дім.
Суспільне Рівне у Telegram | Viber | Instagram | Twitter | YouTube | Facebook