21 листопада українці відзначають День Гідності та Свободи в пам'ять про події Помаранчевої революції та Революції Гідності, а також віддаючи шану подвигу їх учасників. Ще одна Всеукраїнська акція спротиву в новітній історії України відбулася восени 1990 року й отримала назву Революція на граніті.
Звідки в українців ця сила до спротиву, про "ген свободи" нації в етері "Суспільне. Спротив" розповів учасник трьох революцій, громадський діяч і політолог Олесь Доній.
— Як учасник трьох революцій, чи бачите в них спільні моменти?
— У студентській — наголошую на цьому слові — Революції на граніті в жовтні 1990 року я був не учасником, а керівником. І відмінність участі студентів в усіх трьох революціях полягала в тому, що в Революції на граніті вона була системною. Тобто студентські організації її замислили, керували, організовували і доводили до логічного завершення. А під час Помаранчевої революції і Євромайдану студентам, молоді дозволялося лягати під колеса автомобілів, йти з щитами під розстріли на барикади, але рішення приймали інші — керівники партій і наближені до них бізнесмени. В цьому відмінність цих трьох революцій.
Тобто молодь для того, щоб бути почутою, має ще бути організованою — не лише іти під кийки чи під кулі, а й вміти організовувати власні структури і відстоювати інтереси і персональні, і суспільні, в структурах. Цьому треба вчитися. Тому одна зі сходинок в КонцепціїОлесь Доній у своїй Концепції "25 сходинок до суспільного щастя" запропонував державу розглядати не як мету, а як засіб. А мету української ідеї сформулював як створення умов для щастя кожного українця і кожної українки. "25 сходинок до спільного щастя" є "вчись системності". Нам всім потрібно вчитися системності. На щастя, зараз наші Збройні сили — це ознака позитивного прикладу, коли українці навчилися будувати систему — це система спротиву, як мінімум, ворогу — російському агресору. Оце зараз система, яку ми найбільше потребуємо і яка задіяна в Україні.
— Як, на вашу думку, Революція Гідності змінила українців?
— Насправді, Революція Гідності — це і успішна, і трагічна сторінка в нашій історії. Євромайдан і Революція Гідності — це внутрішній трагічний розкол, яким потім скористалася фашистська Росія, щоб роз'ятрювати конфлікт, чинити провокації. Вона була зацікавлена в смертях і вбивствах під час Євромайдану, який перетворився на Революцію Гідності. Нам потрібна внутрішня єдність.
— Ви зазначили, що зараз вибудовується система спротиву в українців. Як вважаєте, звідки ця сила, жага до свободи — виходити на мітинги, робити революції і стояти до кінця?
— Йдеться про одну з наших позитивних рис. Недаремно третя сходинка в Концепції "25 сходинок до спільного щастя" — це "вчись боротися за свої права і свободи". Я в Кембриджі років десять тому робив лекцію про українців як дисидентську націю. Ми постійно в різних державних утвореннях відстоювали права меншости, які були відмінні від панівної групи. Наприклад, в Речі Посполитій — це було конфесійне дисидентство, коли відстоювали права православ'я, утиснені порівняно з католицизмом.
В Російській імперії найбільш відома вже Хмельниччина, але це був не єдиний спротив проти централізму і самодержавства. У книзі "Буття українського народу" Костомарова йдеться про федеративність, на відміну від централізації і монархії. Після Першої світової війни — це право нації на самовизначення і утворення УНР. І під тиском якраз українського руху навіть більшовики Леніна були змушені принаймні хоч якось продекларувати права інших етносів в СРСР. В подальшому в СРСР — в таборах і тюрмах найбільша кількість була представників балтійських народів і українців.
Тобто ген свободи, так званий, мені здається — це одна з українських чеснот. Він є далеко не в усіх етносів. Бо багато етносів зникли з історичної мапи Європи. Українці в цьому плані показали унікальний приклад і без держави створили націю з уламків різних імперій. Це наша чеснота, її потрібно оберігати. І зараз наші хлопці на фронті фактично виконують на всі 100% саме цю нашу чесноту.
Суспільне Рівне у Telegram | Viber | Instagram | Twitter | YouTube | Facebook