Геннадій Головатенко із Полтави двічі добровільно став на захист України. Із 2014-го він рік воював на Донеччині, а в лютому 2022-го із побратимами знову пішов до війська. Свою історію він розповів Суспільному до третьої річниці з початку повномасштабної війни в Україні.
47-річний сержант Геннадій Головатенко ― командир відділення, служить у 116-й окремій бригаді сил територіальної оборони. У цивільному житті він працює у сфері торгівлі, однак, 2014-го полишив роботу і родину, аби стати на захист України.
"Для мене війна розпочалася в березні 14-го року, коли уже пройшов в Криму так званий референдум. І наступного дня я уже телефонував у військкомат. Записали мої дані, і на початку квітня мені зателефонували, сказали, що є указ про часткову мобілізацію, що я відправляюся на збір. Отак для мене почалася ця війна 11 років тому", ― розповів воїн.
Чоловік пішов на фронт у першій хвилі мобілізації, воював рік, до березня 2015-го. Тоді служив у 93-й бригаді на Донецькому напрямку.
"Наша мінометна батарея прикривала піхоту. За цей рік познайомився з дуже чудовим хлопцями, ми рік разом провоювали, з ними зараз підтримуємо зв'язок. Всі хлопці, до речі, які 2014-го ― 2015-го були, 2022-го теж пішли, всі зараз захищають".
Коли 24 лютого 2022-го прокинувся від гулу літаків над Полтавою, одразу вирішив йти до війська. Зібрав бронежилет, каску та спальник, які лишилися ще з часів АТО, та поїхав у військкомат. Але через великі черги того дня не зміг потрапити. А 25 лютого із побратимами поїхали у 93-тю бригаду, де були в оперативному резерві. Однак, там теж не було місць через велику кількість охочих стати на захист країни.
"Ми почали телефонувати у військкомат. Сказали, що є місце в Полтавській бригаді тероборони. Тоді ще до кінця не розуміли, що таке тероборона".
За словами військового, повномасштабна війна відрізняється від АТО насамперед інтенсивністю бойових дій. Улітку 2023-го за день нараховували до 20 ударів КАБами по позиціях, розповів Геннадій Головатенко.
"Проти нас воювали "кадирівці", "вагнера", вони лізли просто, от саме м'ясні штурми були. Перше поранення отримав в липні 23-го року в районі Авдіївки. Це мінометний обстріл був, і в ногу отримав поранення. Були дуже важкі контузії рік тому, дрібних контузій вже не рахуєш. У серпні 24-го року FPV-дрон влучив у наш автомобіль, водій, на жаль, загинув. Нас двоє отримали осколкові поранення в очі, обличчя".
Після цього чоловікові прооперували очі й замінили кришталики, нині він проходить військово-лікарську комісію, аби визначити придатність для служби.
Вдома Геннадія Головатенка чекає дружина та дві доньки. Вони надсилають йому на фронт обереги та вироби ручної роботи, це надає йому підтримку, сказав воїн.
"Мають всі допомагати фронту, перемозі, в кого є здоров'я, той має воювати. В кого нема, хай донатять на дрони, волонтерам. Українцям треба об'єднуватись. Я думаю, що ворог тільки на це й розраховує, щоб нас роз'єднати. Найкращий наш союзник для України ― це Збройні сили України".
Читайте і дивіться Суспільне Полтава на платформах:
Telegram | Viber | Instagram | Twitter | YouTube | Facebook | TikTok