30 днів минуло від загибелі жителя Полтавщини Юрія Власенка. Про смерть сина Ганна Власенко дізналася напередодні Великодня. Востаннє бачила на його 30-річчя, про це вона розповіла Суспільному. Тепер, аби вшанувати сина, відвідує молебні.
Він казав: «Не хочу, щоб якась тварина російська «топтала» мою рідню і по моїй землі ходила».
Жителька Полтавщини Ганна Власенко згадує слова сина, після яких він доєднався до ЗСУ. Юрій Власенко захищати Україну почав ще від 2014-го року. Боєць був родом із села Сагайдак Шишацької громади, що на Миргородщині.
Відбув армію в Києві. Відслужив, прийшов додому. 2013-го року прийшов, а 2014-го почалася війна. Із перших дні війни призвали його знову в армію. Служив у Миргородській військовій частині, охороняв аеродром.
Юрій Власенко був резервістом. Із перших днів повномасштабного вторгнення чоловік обороняв Україну.
Поїхав працювати в Київ на охорону заводу, і коли почалося 24-го лютого, коли бомбили Київ, він весь цей час був на роботі. І відключивши все (потужності заводу – ред.), допомагав їм сховатися в підвалі.
Військовий загинув під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Діброва Луганської області. Сталося це 14 квітня. Воїн був кулеметником. Про смерть сина Ганна дізналася напередодні Великодня.
Вранці 15-го квітня зібрались паски пекти з невісткою. У двері постукали і принесли «чорну» звістку. Я спочатку не повірила, одразу не зрозуміла, хто це був поки, не побачила воєнкома. Коли спитали мене, чи це мій син Власенко Юрій Володимирович, то після цього я більше нічого не пам’ятаю. Був артобстріл, і позицію дуже розстріляли. Одне тільки, що він був цілий. Тільки не живий вже.
Пам’ять сина через місяць після загибелі Ганна Власенко вшановує, відвідуючи молебні. Один з таких відбувся у Полтаві.
Останній раз сина жителька Полтавщини бачила на його 30-річчя.
12 лютого 30-ть років було, а 13-го його вже відправили на Донбас. Я на роботі була, ввечері приїхала. Друзі його прийшли. Він не любив у нас гучних гулянок. І не дуже було весело, коли знав, що на наступний день вже бути у військкоматі. Він дуже компанійський був. У нього дуже багато друзів було і є. І не кидають, і виручають.
Поховали Юрія Власенко у селі Сагайдак Миргородської громади. Окрім батьків, у нього залишились батьки, дружина та 4-річна донька.
Малишка теж Софійка розуміє усе. А все рівно надіється, що тато повернеться.
Читайте і дивіться Суспільне Полтава на платформах: