Ігор Старков із Глобинської громади загинув під час захисту України від російських військ. Раніше він був учасником АТО, а після початку повномасштабної війни знову пішов на службу добровольцем. Присвоїти посмертне звання Герой України для бійця просить його дружина Анна Старкова.
Ігорю Старкову було 28 років. Він народився у селі Новоселівка Кременчуцького району.
Він із 2015-го року був учасником АТО, є і медалі за мужність, за оборону Маріуполя. Три роки був там, потім повернувся додому. Ми спочатку жили в Запоріжжі, потім, коли дитина народилася, переїхали до нього на батьківщину, у Полтавську область. Тут і менша народилася дитина.
У Анни та Ігоря двоє дітей – 4-річний син та донька, якій виповниться 2 роки.
Коли діти з’явилися, він для них усе робив. З роботи приходив, стає на коліна і каже: "Артем, дивися, що тато тобі приніс". Смаколики постійно приносив. А зараз малий каже: "Мама, включи нам тата (відео – ред.). Коли тато приїде?"
На війну він знову пішов після початку повномасштабного вторгнення Росії.
Він каже: "Ань, я піду". Кажу: "Ігор, не треба, я не можу сама лишитися з двома маленькими дітьми. У мене тут немає нікого. Я не зможу їх сама на ноги підняти, якщо з тобою щось станеться". А він каже: "Ні, Аню, зі мною нічого не станеться, я повернуся. Я буду йти, щоб сюди не дійшли (російські військові – ред.)".
У цивільному житті чоловік працював у компанії інтернет-провайдера. Про військову службу розповідав мало, бо хотів так оберегти родину, каже Анна.
Він приїжджав у відпустку рівно рік тому, меншій дитині був рік. Його відпустили на п’ять днів. А старшому був День народження у лютому, 4 роки було. І він каже: "Мамо, а чого до мене тато не приїде? Він же до Міланки приїжджав". Ми зараз передивляємося відео, фотографії. Він багато скидав, щоб я дітям показувала, розмовляв з ними. Я вже старшому кажу, що тато не приїде, а він відповідає: "Чого ти так кажеш? Дивися, тато мені каже, що приїде (на записаному відео – ред.)".
Ігор Старков спочатку був у Запорізькій області, а потім на Донеччині. Загинув під час артобстрілу 1 жовтня 2022-го року біля села Времівка Волноваського району.
Бувало, по п’ять днів взагалі на зв’язок не виходив. Напише мені о 4-й ранку, що вони виходять з "нульовки". Я уже така рада, навіть що телефон увімкнувся, повідомлення прийшло, значить, живий. Я знала, що він на Донецькому напрямку, а де саме, не знала, він не казав. На похорон приїхали побратими, сказали, що там взагалі без шансів було, йому пряме попадання в серце було. Врятувати не можна було. Я щодня думаю, як він загинув, про що думав.
Чоловіка поховали у місті Глобине, де живе Анна з дітьми. Жінка говорить, що на могилі посадила квіти, відвідує Ігоря щотижня. У пам’ять про нього Анна створила петицію на сайті Президента України про присвоєння захисникові посмертного звання Герой України.
Нині петиція зібрала майже 2 000 голосів, аби її розглянули, необхідно 25 000. До кінця голосування лишилося 86 днів. Щоб долучитися, на сайті Президента необхідно:
- авторизуватися;
- підписати петицію за допомогою інтернет-банкінгу або через портал "Дія".
Я його речі зберігаю, в шафі, в коробочках, щоб подарувати дітям, коли виростуть, щоб показувати їм. Він завжди був героєм і буде героєм.
Що відомо
- Уранці 24 лютого президент Росії Володимир Путін виступив з екстреним зверненням до громадян, в якому повідомив про рішення щодо початку військової операції на Донбасі. Після цього російські війська вторглися на територію України.
- Президент Володимир Зеленський оголосив про запровадження воєнного стану по всій Україні. 25 лютого за це проголосувала Верховна Рада.
Читайте і дивіться Суспільне Полтава на платформах: