Олександр Павлін міг залишитися за кордоном, але повернувся, щоб захищати Україну. Він пройшов шлях від моряка до воїна, отримав важке поранення, але навіть після ампутації ноги повернувся на передову. Історію загиблого військового кореспондентам Суспільне Одеса розповіла його дружина Оксана Павлін.
Про родину Оксани та Олександра
Оксана та Олександр познайомилися в Одесі, коли вона ще навчалася, а він уже працював. Після першого шлюбу і народження старшого сина Вадима, Оксана розлучилася та переїхала до Подільська.
"Одного разу 23 лютого, дзвінок від незнайомого. Я підіймаю слухавку і він мені каже: "Привіт, як справи? Чим дихаєш?". Це його була коронна фраза. Хрещена дала мій номер телефону і він мені так зателефонував. Ми домовились на другий день зустрітися в місті Подільськ", – розповідає Оксана.
Олександр швидко знайшов спільну мову з сином Оксани від першого шлюбу, а вже у 2009 році у подружжя народився спільний син. У 2010 році вони офіційно одружилися.
Повномасштабне вторгнення та повернення в Україну
На момент повномасштабного вторгнення Олександр перебував у закордонному рейсі, працюючи моряком. 22 лютого 2022 року він підписав новий контракт, хоча вже тоді було відомо про можливий початок війни.
"Ми безпосередньо обговорювали, що буде, якщо, наприклад, буде до того, як він піде у рейс. Він казав, звісно, що я нікуди не піду, я піду служити", – розповіла Оксана.
Дізнавшись про початок війни, Олександр одразу вирішив повертатися в Україну. Не дочекавшись заміни у рейсі, чоловік достроково розірвав контракт та вже 6 травня приєднався до Збройних Сил. Оксана згадує, що багато знайомих, які залишилися за кордоном, не розуміли рішення Олександра повернутися в Україну під час війни.
"Всі питали: "Чому? Ну, навіщо? Тобі так випала вдача, ти можеш залишитися, і все, і забереш сім'ю". Він казав: "Я не можу так поступити, тому що я люблю свою країну, і в мене є сини, які в майбутньому можуть теж відчути цю війну, і я не хочу, щоб вони там були". А ще був такий випадок, коли у Миколаєві під завалами загинула дівчинка маленька. І ось він мені показував це фото казав, що пішов, щоб такого не було", – розповіла Оксана.
Військова служба та поранення
Маючи звання молодшого лейтенанта, Олександр отримав призначення заступником командира першого батальйону аеромобільної роти з морально-психологічного забезпечення. Він воював на Лиманському та Сіверськодонецькому напрямках. Пізніше його підрозділ був переведений до Мар'янки.
"Він мені завжди багато не писав, тому що не можна, було таке, що не з'являвся на зв'язку довий час. І я більшу частину дізнавалася від його побратимів, друзів, братів, де він знаходиться. І коли він знаходився в Мар'янці, там був на той момент жах. Зранку йому набрали і сказали, що треба забрати пораненого. І виконуючи це завдання, він біг і наступив на міну, на пелюсток", – розповіла Оксана.
Лікування та повернення на фронт
Після поранення Олександра доставили до Львівської лікарні, де лікарі намагалися зберегти йому стопу. Проте медичні зусилля не дали результату. Попри важкий стан, Олександр постійно підтримував зв'язок зі своїми побратимами.
"Він лежачи кожного дня дзвонив своїм побратимам, тому що там вже почався жах в Мар'янці. І я перший раз побачила, як мій чоловік плаче за хлопцями. І він казав їм: "Ви почекайте мене місяць, і я через місяць до вас прийду. Я тут місяць полежу, мене зараз тут підлаштують, налаштують, і я буду у вас". Але нічого не вийшло".
Щоб врятувати стопу та зробити імплант, родина подала заявку на реабілітацію і встановлення імпланту в Європі. Під час реабілітації в Нідерландах Олександр знайшов додаткову мотивацію для повернення на службу:
"Він побачив теж фотографії, йому скинув його побратим, казав: "Сашко, не хвилюйся, ось тут у нас є такий приклад Микола". Я не буду казати, де він служить. Йому поставили і дали додатковий протез, і він і бігає, і повернувся, і служить. І це для нього стало мотивацією", – розповіла Оксана.
16 липня 2023 року, після реабілітації та протезування, Олександр повернувся на службу. Його направили на Донецький напрямок біля населеного пункту Красногорівка.
"Він в той же день, коли прибув туди на місце, сказав, що тут мене чекає моя посада. Така ж сама — заступник командира роти з морального забезпечення. Були вони на Донецькому напрямку біля населеного пункту Красногорівка. А Красногорівку цю, як він мені сказав, майже тиждень як звільнили, але все одно це був кордон, межа бойових дій", – згадує жінка.
Остання розмова
Востаннє Оксані вдалось поспілкуватись з чоловіком 26 липня під час обідньої перерви. Жінка розповіла коханому про те, як збирається вперше робити вишнівку:
"В обід ми переписувалися, не говорили, але переписувалися. Я йому кажу, що я тут подумала, що я не встигаю цю вишню обробити, буду робити наливку, перший раз. Він каже, в тебе все вийде. Оце останнє його повідомлення", – розповідає Оксана.
28 липня Оксані подзвонили з ТЦК і попросили приїхати. Там вона дізналася про загибель Олександра:
"Мені не вони пояснили, мені вже побратим пояснив, що він не міг мені сказати, він знав це 26 числа, його знайшли. Він знаходився в будинку і там виконував свої обов'язки. Він виходив на вулицю і йшов в будинок. Його знайшли вже на землі з осколками. Сказали, що, скоріш за все, це був дрон-камікадзе. Тобто, за спиною він у нього розірвався", – говорить дружина загиблого.
Життя після втрати
Оксана зізнається, що час не лікує такі втрати, але життя продовжується заради дітей. Наразі вона намагається втілити мрію, яку вони з чоловіком планували реалізувати разом:
"Ні, час не лікує. Не лікує, тільки звикаєш. Я намагаюся жити далі, допомагаю. Хочу завершити мрію. Нашу мрію. Ми напередодні мали будувати будинок. Він завжди казав: "Син у мене є. Дерево я вже садив у школі. Залишилося тільки побудувати будинок". Тому, я продовжую мрію і будую наш будинок", – поділилась Оксана.
Попри 20 років роботи моряком у закордонних рейсах, Олександр завжди був патріотом своєї країни.
"Він стільки 20 років ходив у рейси, але казав, що ніколи не покине Україну, і завжди буде жити тут, і хоче, щоб тут діти його проживали. І будували її, для нього це була батьківщина, це була його любов", – підсумувала дружина загиблого захисника.
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області