Перейти до основного змісту

455 днів невідомості: сестра зниклого безвісти військового про пошуки брата

Понад рік Вікторія Азанова шукає свого брата — військовослужбовця Олексія Герента, який зник безвісти 12 жовтня 2023 року на Запорізькому напрямку. 20-річний боєць 14-ї бригади Нацгвардії України "Червона Калина" перестав виходити на зв'язок після виконання бойового завдання. Про пошуки брата та боротьбу за правду – у матеріалі Суспільного.

Пішов на службу в 18 років

Олексій Герент пішов на строкову службу у грудні 2021 року, щойно йому виповнилося 18 років. Повномасштабне вторгнення він зустрів у лавах Національної гвардії України.

"Мій брат вступив на строкову службу 15 грудня 2021 року. Йому 6 жовтня 2021 виповнилося 18 років. Ну і вже 22 лютого вони зустріли повномасштабне вторгнення. Це були строковики, в основному 18-19-20 років", — розповіла Вікторія.

Вікторія Азанова з братом Олексієм. Із архіву Вікторії Азанової

Останній зв'язок

Останній раз сестра спілкувалася з братом 11 жовтня 2023 року. За її словами, він написав "2 дні" і просив не хвилюватися. 15 жовтня родина дізналася про зникнення Олексія.

"З літа 2023 року, це в межах Запорізького контрнаступу, з військової частини там зникло дуже багато хлопців. Доля яких наразі не встановлена", — зазначила Вікторія Азанова.

Олексій Герент. Із архіву Вікторії Азанової

Байдужість чиновників

Пошуки зниклого військового ускладнилися через бюрократичні перепони та черствість посадовців. У територіальному центрі комплектування спочатку не могли знайти особову справу військового, затягували з оформленням документів. Але найбільше родину вразило ставлення працівників ТЦК до їхньої трагедії.

"Майор сидить, дивиться на мене і виявилось, що він ще й психолог в ТЦК. Він мені сказав: "а мені що, твого брата йти в полі шукати". Тобто ця людина, якій там 40+ років, він говорить сестрі: "мені твого брата йти в поле шукати", — згадує сестра зниклого військового.

Вікторія Азанова, сестра безвісти зниклого нацгвардіця Олексія Герента. Суспільне Одеса

Речі, що зберігають пам'ять

Через два тижні після зникнення родина отримала речі Олексія. Цей момент став одним з найважчих випробувань для близьких. Досі ці речі залишаються недоторканими, ніби в очікуванні на повернення їхнього власника.

"Через два тижні нам прийшли його речі, і коли ми відкривали сумку от всі разом ми просто відкривали і плакали над цією сумкою з його речами, тому що тут зберігся запах брата. І насправді його сумка досі не розібрана... Ми надіємося, що він прийде і він сам розпакує їх", — каже Вікторія.

Кітель Олексія Герента, який разом з іншими речами отримала родина після повідомлення про те, що хлопець вважається зниклим безвісти. Суспільне Одеса

Яким був Олексій Герент

За словами Вікторії, попри молодий вік, її брат завжди вирізнявся особливою мудрістю та силою духу. Навіть у найскладніших ситуаціях він зберігав оптимізм і турботу про інших.

"Він серйозний, стриманий. Він дуже любить гумор, саме в такому саркастичному стилі, він ніколи нікого не образить... Він дуже жертовний, добра людина. Він ніколи не скаржиться, якби йому важко не було", — розповіла Вікторія.

Об'єднання родин зниклих безвісти військових

Кожен день для родин зниклих безвісти — це випробування невідомістю. Вікторія розповідає, що такі сім'ї живуть особливим життям, де кожен телефонний дзвінок може змінити все.

"Ці люди, які мають в родинах безвісти зниклих, вони не живуть. Насправді це існування. Ми живемо від дзвіночка до дзвіночка. Ти все ж таки надієшся, що одного разу зателефонують до тебе і скажуть: "я живий, я повернувся", — зазначила дівчина.

Вікторія на акції на підтримку військовополонених та зниклих безвісти військовослужбовців. 29 грудня 2024 року. Суспільне Одеса

Поступово родини зниклих безвісти військових почали об'єднуватися, щоб разом боротися за своїх рідних та привертати увагу суспільства до їхньої проблеми. Вікторія наголошує на важливості такого об'єднання:

"На жаль, нас об'єднує спільний біль і нерозуміння. Нерозуміння з боку оточуючих, які не зіштовхнулися з такою проблемою, які не усвідомлені про цю проблему. Ми об'єднуємося заради пам'яті про наших рідних, заради боротьби за наших рідних".

Символ "Червоної Калини"

Для увічнення пам'яті про військових 14-ї бригади НГУ родини створили спеціальний прапор. Він став не просто символом підрозділу, а й нагадуванням про жертовність українських захисників.

"Ми з рідними розробили прапор... Символ болю та крові, на жаль, тому що дуже багато хлопців віддали життя за нашу країну, зникли безвісти та потрапили в полон під цим прапором. І я думаю, що обов'язок кожного громадянина знати символіку наших захисників і пам'ятати під яким прапором вони йдуть в бій", — каже Вікторія.

Прапор 14-ї бригади НГУ, який розробили родини зниклих безвісти військовослужбовців. Суспільне Одеса

Надія на повернення

З часом рідні навчилися жити з болем невідомості. Вони намагаються зберігати світлі спогади про Олексія та вірити в його повернення. Вікторія розповідає, як змінилося їхнє ставлення до ситуації:

"Спочатку це був постійний моральний тиск. Ти ходиш от відрізаний від цього світу, а зараз ми вже згадуємо за нього там з веселої сторони... Тобто ми стараємося згадувати за брата в якомусь хорошому контексті".

Думки про майбутню зустріч додають сил родині. Вікторія вже не раз уявляла цей момент:

"Якщо ми говоримо про зустріч, то це, мабуть, будуть довгі обійми. Дуже довгі. Мені здається, якби от я обійняла свого брата зараз, то, мабуть, його нікуди не відпустила. Це 100%. Це будуть довгі обійми і, мабуть, довгий плач".

Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області

Топ дня
Вибір редакції