Уляна з Одещини потерпала від фізичного та психологічного насилля з боку свого чоловіка. Жінці вдалось втекти від кривдника та захистити себе та їхню спільну дитину, спочатку за допомогою батьків, потім — реабілітаційного центру.
До Міжнародного дня боротьби проти насильства над жінками, що відзначається 25 листопада, Суспільне поспілкувалося з Уляною, а також з експертами у сфері допомоги та боротьби з насильством.
Історія Уляни: жінки, яка потерпала від домашнього насильства
Уляна виросла та жила в Одеській області у повноцінній сім'ї, в якій про насилля мова не йшла. Життя жінки дуже змінилося, коли вона вийшла заміж та переїхала до свого чоловіка:
"Це був аб'юз, це був булінг, це було приниження. У нас була різниця в віці 13 років, то я думала, що він же мудріший, він же розуміє, що він каже. Але потім, коли зараз уже пройшов час, я розумію, що це була не якась там турбота, чи щось таке. Це був саме дуже великий моральний пресинг".
Через три місяці шлюбу Уляна завагітніла та сподівалась, що маля змінить їхні з чоловіком стосунки та надалі все буде добре. Проте, поділилася жінка, стало значно гірше:
"Два місяці приблизно я пролежала у лікарні, бо в мене була кровотеча, тому що колишній чоловік бив мене ногами по животу, щоб ця дитина не народилася. І він про це заявляв, він про це дуже гучно говорив".
Жінка намагалась не засмучувати батьків, бо ж щойно вийшла заміж. Її чоловік, пригадала Уляна, не схвалював візити до них, бо "у нас своя сім'я, у них — своя".
"Я була трішки відлюдькувата від них. Вже коли я в один день просто не витримала, поїхала до батьків, розказала і було прийняте рішення, що все — це вже просто крапка, щоб я могла повернутися хоча б до життя і не боятися", — поділилася жінка.
Коли Уляна пішла від кривдника, він шукав її саме у батьків. Жінка провела три години у підвалі знайомих, аби тільки чоловік її не знайшов. За місяць до пологів знайомі Уляни порадили звернутися до реабілітаційного центру "Софія" в Одесі. Жінка вирішила їхати саме туди, бо боялася за своє життя та життя майбутньої дитини:
"Він мене переслідував і він би мене знайшов. У будь-якому місці він би мене знайшов. Єдиний порятунок – це був цей центр, бо ніхто не знає його адресу. Але я вам скажу чесно, цей місяць я навіть за двір не виходила, тому що боялась, тому що мені завжди казали, що він десь поряд. Що він мене знайде, що він мене вже знайшов".
Кривдник Уляни писав їй повідомлення з погрозами: "Ти ж будеш народжувати у нашому місті? Я прийду в палату: спочатку дитину викину в вікно, а потім тебе. А ми це все спишемо на післяпологову депресію".
Після народження малюка Уляна повернулася до батьків. Чоловік продовжував їх переслідувати. Виклики поліції не допомагали, адже, розповіла жінка, серед правоохоронців у її кривдника багато друзів. Одного разу, коли жінка залишила свого сина з батьками, посеред ночі її чоловік захотів забрати дитину:
"Він п'яний вломився до нас додому, вибив моїй мамі зуби, розбив моєму батьку голову, і йому нічого не зробили. Його навіть не закрили. В моєї мами був струс мозку, в неї була вибита щелепа. Приїхала поліція і вона стояла, і на очах у поліції він взяв гантелю і цілився до мами, просто щоб вдарити цією гантелею. Івони нічого не зробили, вони просто стояли і дивилися".
Жінка переїхала, змінила роботу та намагалася облаштувати своє життя. Її чоловік відмовлявся розлучатися, тому розривати шлюб довелося через суд. Проте навіть зараз, поділилася Уляна, коли чоловік перебуває за кордоном, вона не може владнати справи із дитячими документами: малюк ніде не зареєстрований, бо батько не дає на це згоди. Позбавити батьківських прав суд відмовляється, адже раз на три місяці чоловік офіційно сплачує аліменти:
"Те, що він погрожував дитині, називає її "виродком", "щоб він подох" і тому подібне, це не вважається, що він поганий батько. І він це знає, і він вже наперед цим маніпулює. Він прекрасно розуміє, що я не зможу у майбутньому зробити дитині паспорт. Що це буде така ситуація, що "Ти ще до мене звернешся, тобі ще потрібно буде, а я скажу ні". Тобто це йде такий прям шантаж", — передбачає жінка.
Уляна розповіла, що до заміжжя не цікавилася центрами реабілітації для постраждалих від насильства. Жінка вважає, що раніше обговорювати подібні проблеми не годилося:
"У мене сім'ї такого не було, але я багато чула: "Б'є — значить любить. Він тебе ревнує — значить любить". Боже, він тебе ревнує, тому що в нього з головою не все в порядку, і б'є він тебе також по цій же причині, а не тому, що він тебе так любить, що жити без тебе не може".
Прихисток у реабілітаційному центрі "Софія"
Реабілітаційний центр "Софія" створив громадський рух "Віра, Надія, Любов". У ньому надають допомогу жінкам та дітям вже протягом п'яти років, розповіла Суспільному його директорка Альона Юхимчук. За її словами, на разі в центрі пройшли реабілітацію 357 жінок. Центр працює у двох форматах: як прихисток, та як реабілітація, коли жінці не потрібне проживання, але вона користується всіма іншими послугами.
"Це безоплатне проживання у притулку: тобто вони не платять ні за комунальні послуги, ні за гігієну, ми, за можливості, закупляємо харчі, влаштовуємо дітей в садочки, якщо потрібно – в медичні заклади. Дуже часто звертаються вагітні жінки, ми їх влаштовуємо в пологові", — пояснила директорка центру.
У "Софії" повністю облаштовані 20 ліжкомісць та скоро з’явиться ще одна інклюзивна кімната для жінок із маломобільністю. За українськими стандартами, притулок надають впродовж трьох місяців. Проте, розповіла директорка, у їхньому закладі дивляться на ситуацію та потребу жінки: комусь потрібно два тижні, щоб знайти житло, а хтось може перебувати і до року:
"Головне, що ми бачимо, що вона рухається, рухаються її зміни. Їй потрібна лише, знаєте, наша підтримка. Тобто іде якась діяльність, вона не просто там живе, бо їй немає де жити. А тому, що, наприклад, зараз, так склались обставини, і через ці обставини вона в чомусь обмежена".
Якщо жінка вирішила залишитись у прихистку, вона нікому не може повідомляти про своє місцеперебування. Першочерговим завданням закладу, зазначила Альона Юхимчук, є задоволення базових потреб: їжа, гігієна, дах над головою та безпека. І тільки після цього можна починати саму реабілітацію:
"У нас працюють як психологи, так і проходять психологічні групи — кожного тижня по дві. Для жінок та дітей ми організовуємо дозвілля. Тобто вихід з цього замкнутого кола насильства, юридична підтримка, і вже надалі допомога в працевлаштуванні, в освоєнні якихось навичок, пошуку житла та роботи".
Директорка реабілітаційного центру згадала, що у її практиці були жінки, які поверталися до проживання із кривдниками, бо сподівалися, що вони змінились. Проте, зауважила Альона Юхимчук, через деякий час ті ж жінки знову звертаються по допомогу. Причиною повернення називають різного роду уразливі стани.
"Ми ніколи не кажемо, що вони мають розлучитися, піти, ми їх не тримаємо в закритих дверях, тому що вони, можуть виходити, вирішувати свої справи, і ми не забороняємо, не забираємо телефон, не обмежуємо. Вони вільні в своєму спілкуванні. Тому що вони підуть від нас, наприклад, і можуть так само повернутись і спілкуватись — це їх власне рішення", — розповіла Альона Юхимчук.
Після проходження реабілітації у центрі намагаються підтримувати зв'язок із тими жінками, кому реабілітація, як така, вже не потрібна:
"Я вважаю, що вкрай неправильно, коли жінка пройшла три місяці, і потім все, від неї відмовитися, сказати "До побачення". Тому що ми відразу її кидаємо в той же уразливий стан. Це таке поступове відпускання, давання все більше і більше відповідальності. Але надання розуміння, що якщо буде потрібно, ми поряд, і можна звернутися за порадою. Це все ж таки, я бачу, що воно дійсно допомагає і дає гарний результат".
Про причини гендерно зумовленого насильства
Анна Браткова, координаторка Програми захисту та розширення прав та можливостей жінок Міжнародного комітету порятунку (International Rescue Committee) в Україні розповіла Суспільному, що причинами гендерно зумовленого насильства сьогодні є будь-яка криза, катастрофа, війна, що сприяє збільшенню кількості звернень. Це, вважає жінка, повторна ретравматизація, стигма, яка є в суспільстві та непріоритизація себе і своїх особистих проблем, а також зростання напруги і страхів.
"Людина потрапила в це коло і ми маємо все зробити, щоб воно було розірвано, а не тільки та людина, яка там в цьому колі. Треба робити разом багато в суспільному секторі, в державному секторі, в недержавному, в правоохоронних органах, для того, щоб люди довіряли, щоб люди зверталися і вони мали право на цю допомогу".
Міжнародний комітет порятунку працює разом з органами місцевого самоврядування і намагається компенсувати те, що сьогодні не може виконати держава. Якщо є в тому чи іншому місцевому органі притулок, безпечне місце, пояснила Анна Браткова, ще один не будують:
"Але цього не може бути достатньо. Ми пропонуємо юридичну, медичну, психологічну, соціальні послуги, грошову підтримку на те, щоб людина мала можливість побудувати бар'єри, що стоять на шляху до безпеки. Це може бути транспорт для переміщення. Це може бути щось для того, щоб встановити якісь документи. Це може бути навіть реальна серйозна експертиза".
До організації звертаються, зауважила координаторка, як жінки, які потерпають від фізичного насильства, так і від психологічного або економічного. А також і діти:
"І дуже багато випадків, коли вони і свідками стають (діти, — ред.), і звертаються, свідомі за допомогою. Або звертаються сторонні люди, які бачать насильство в сім’ї. Це може бути вчителька або лікарка. Таких звернень, на жаль, більше".
Куди звертатись по допомогу в Одесі
— Реабілітаційний центр "Софія": тел. (048) 777 25 17;
— Центр допомоги особам, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі в Приморському районі: тел. (048) 705-54-12 (13);
— Центр допомоги особам, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за – ознакою статі у Пересипському районі: тел. (048) 763-04-40;
— Мобільні бригади соціально-психологічної допомоги: тел. (048) 793-46-01, (-02, -03, -05); екстрено-кризова мобільна бригада: тел. (048) 793-46-04;
— Центр по роботі з кривдниками: тел. (048) 84-92-65;
— Кімната, дружня до опитування дітей: тел. (048) 797-29-79;
— Муніципальна гаряча лінія з метою повідомлення про випадки домашнього насильства: тел. (048) 73-73-103.
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області