У ніч на 27 вересня поточного року Росія атакувала Одещину безпілотниками. Тоді один з "шахедів" зруйнував будинок в Ізмаїлі. У ньому з початку повномасштабного вторгнення разом із сімʼєю мешкав 15-річний Єгор Жуков. Квартира хлопця повністю згоріла, як і усі особисті речі. Житло родина Жукових втрачає вже вдруге — раніше вони жили у нині окупованому Маріуполі. Історія родини — у матеріалі Суспільного.
Атака на Ізмаїл та втрата будинку
Єгор Жуков розповів, в ніч на 27 вересня усі дрони летіли повз його будинок в Ізмаїлі. За словами хлопця, усе сталось швидко.
"Вони залітали з усіх сторін і злітались біля мого будинку. Одночасно їх летіло дуже багато. Я пам'ятаю чітко, це було 3 години 29 хвилин, я зайшов у ванну, закрив кришку унітаза, бо я на нервах не міг стояти. Я сиджу і в один момент — вибух".
Після вибуху зникло світло і одразу почалась пожежа, додав хлопець:
"Я вибігаю, тут усі кричать, люди просять про допомогу, газова труба палає, дім також палає. У нас було дві хвилини максимум, щоб вийти. Коли ми вийшли, загорівся одразу наш під'їзд. Після цього впав дах і почав руйнуватись будинок. Він дерев'яний був, тому почав складатись".
У цьому будинку родина Жукових прожила один рік і два місяці, зазначив Єгор. За іронією долі, через тиждень після того, як його сім'я купила в Ізмаїлі квартиру, місто почали атакувати безпілотниками.
"Ми сюди переїхали десь 24 липня 2023 року, а бомбити Ізмаїл почали в ніч на 2 серпня. Перші два дні у нас був шок, нічого не розуміли. Зараз вже відійшли, нормально себе почуваємо. Ми вже війною навчені і для нас втрачати все — не перший раз. І ми переживаємо це легше", — сказав хлопець.
Виїзд з окупованого Маріуполя
До того, як родина Жукових переїхала в Ізмаїл, вони жили у нині окупованому Маріуполі. Батько помер у 2021 році через хворобу серця. Коли почалось повномасштабне вторгнення у Єгора з його молодшим братом лишилась тільки мати.
"Почали бомбити дуже сильно, не було нічого: ні води, ні газу, ні зв'язку. Ми жили на правому березі, у Приморському районі. Наш район тоді ще не був в окупації, а місто вже було оточене".
В окупації родина прожила 32 дні, додав він. Їжі критично не вистачало, їли тільки картоплю та супи. Разом з іншими людьми вони жили у підвалах, де ховались від обстрілів.
"О дев'ятій ранку я прокидався, у нас був сніданок, десь о першій був обід, а о шостій — вечеря. Потім ми спускались у підвал, там спали, лежали, читали книжки. О восьмій вечора вже був відбій, ми лягали спати. Спали по 12 годин, тому що не було чим займатись. У підвалі було темно, ми економили свічки".
Рішення виїжджати родина Жукових прийняла спонтанно. За словами Єгора, виїхати їм допомогли сусіди.
"28 березня ми прийняли рішення виїжджати, нас вивезли сусіди. Ми взяли буквально пару сумок, два рюкзаки і все. Пам'ятаю цей момент, коли ми виїхали на перший український блокпост — це було неймовірно. Наша дорога з Маріуполя до Ізмаїла тривала чотири дні".
Вдруге починають життя спочатку
Нині сім'я проживає в одному із сіл Ізмаїльського району. Їм дали житло, допомагають з речами. Проте родина потребує коштів та просить допомоги небайдужих громадян.
"Я дуже вдячний усім людям, які зараз нам допомагають. Нам кидають гроші, дають речі, дали житло. Зараз нам потрібні кошти, тому що треба з "нуля" купляти все. У нас згоріла вся техніка, лишились тільки телефон і одяг, який був на нас".
Попри те, що родина Жукових втратила будинок вже вдруге, вони не здаються. Вірять у найкраще та чекають на перемогу.
"Втрачати будинок, втрачати все — це неймовірно важко, але після всього жахіття, хоч воно буде рік, хоч два, хоч п'ять, це все закінчиться. І от в цей момент настане біла смуга. Я знаю, я кажу як людина, яка втратила все два рази під час війни. Найголовніше — це розуміння, що все буде добре, але треба вистояти", — резюмував Єгор Жуков.
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області