У Болграді на Одещині з 8 по 15 вересня відбувається міжнародний етнокінофестиваль "ОКО". Кінофест пропонує глядачам 114 фільмів з 61 країни світу. На ювілейній едиції побувала журналістка Суспільне Одеса.
Ключовий колір Болграда цими днями — яскраво-рожевий. Він усюди: на величезних афішах, розміщених на стінах будівель, екоторбинках, програмках, футболках, — і виступає тлом для коміксового зображення видатних українсько-болгарських постатей – Тараса Шевченка та Христо Ботева. Саме вони стали візитівкою п’ятого щорічного українсько-болгарського фестивалю етнографічного та антропологічного кіно "ОКО".
Офіційна церемонія відкриття ювілейної едиції відбулася 8 вересня в місті Болград на Одещині, а вже за два місяці у Софії стартує болгарська частина заходу. Попередні два роки фестиваль через повномасштабну війну відбувався поза межами України: у 2022 році — у польському Торуні, а у 2023 році — в болгарській Софії.
Програма фестивалю "ОКО-2024"
Організатори ювілейного кінофесту підготували для гостей заходу 114 фільмів з 61 країни світу. Команда "ОКО-2024" вдалася до експерименту з жанровим розмаїттям: цього року, крім документалістики, в програму включено ігрові та анімаційні стрічки. Головним критерієм відбору була наявність етнографічного компоненту як головного вектору кінофесту. У рамках чотирьох конкурсних секцій заплановано показ 88 робіт: національна конкурсна програма представлена в секціях короткого та повного метру "НАШЕ ОКО", міжнародні стрічки демонструються в межах "OKO GLOBAL".
Насиченою є і позаконкурсна програма. Візуальний та тематичний стиль ювілейного кінофесту репрезентовано в "OKO ФОКУС". Популярні кінороботи із закордонною фестивальною історією представлені в секції "ОКО ХІТИ". Вибрані фільми з попередніх едицій "ОКО" демонструватимуться в програмі "OKO РЕТРОСПЕКТИВА". Під час кінофестивального тижня триває низка спеціальних показів в секції "OKO SPESIAL".
Окрім фільмів, створених членами фестивальної команди, ця програма пропонує добірку стрічок від партнера кінофесту — Суспільного. Департамент з питань розмаїття, інклюзії та рівних можливостей національного мовника запропонував для показу нон-фікшини "Таким мене зробила війна" (2023), "Мій Крим" (2023), а також "Капеланки. Молитва у пеклі" (2024) режисерки Олени Кривенко.
В українській частині заходів з 8 по 15 вересня демонструються понад 100 стрічок. Більшу частину фестивальної програми до 15 вересня можна подивитися онлайн на платформі Megogo безкоштовно або за символічну плату. За результатами цих показів планують обрати переможця глядацьких симпатій.
Найбільшою секцією за кількістю представлених фільмів традиційно став короткий метр у міжнародній секції. Цього року число "коротунів" рекордне — 41. За головний приз фестивалю в короткометражній конкурсній секції "OKO GLOBAL" змагаються як досвідчені митці, так і ті, хто лише починає свій шлях у кіномистецтві, а за розмаїттям показаних традицій, місцем зйомки та виробництва фільмів, походженням авторів тією чи іншою мірою представлені практично всі континенти. Тому "шортс" "ОКО-2024" є особливим предметом гордості організаторів кінофесту.
Фестивальні активності
На відкритті гості й друзі "ОКО" слухали українські народні пісні в етноелектронній обробці гурту "GG ГуляйГород", а також записані фольклористами під час експедицій твори у виконанні фольктріо "ПРА". Протягом кінофестивального тижня відбуваються майстер-класи з народної пісні та танцю, працює дитяча локація від фольк-студії "Правиця" і благодійний ярмарок. У межах фестивалю також відбулися дві дискусійні панелі: "Культурна спадщина національних меншин — цінний ресурс культурної дипломатії" та "Національні будителі/лідери та історія. Що спільного між Україною та Болгарією?"
Директорка МЕКФ "ОКО" та режисерка Тетяна Станєва під час діалогу зазначила, що фестиваль став одним з інструментів культурної дипломатії, зокрема в Болгарії, й підкреслила важливу роль представників етнічних спільнот як джерела правдивої інформації про події, що відбуваються в Україні з 24 лютого 2024 року.
"У день початку повномасштабного вторгнення я прокинулася від того, що мені телефонували болгарські медіа. З того моменту я практично стала спікером цієї війни для Болгарії. Оскільки мене знали як режисерку та культурну діячку до цього, мене активно стали використовувати для того, щоб чути з перших вуст болгарською мовою про війну безпосередньо з місця подій. І я думаю, що кожен із представників нацменшин став цим спікером, кореспондентом, доповідачем для своїх країн походження. Коли почалася війна, я тільки глибше зрозуміла й осягнула всю проблему: в Болгарії почали масовано розповсюджувати думку, що бесарабські українські болгари підтримують Путіна, чекають Путіна, не йдуть воювати й тому не треба давати зброю Україні, бо вона нею буде вбивати наших болгар", — зазначила Тетяна Станєва.
"Коли росіяни окуповують якусь територію, перше, що вони роблять, — вони розставляють знаки, тому що наш ворог як ніхто розуміє, як вони важливі", — говорить режисерка, підкреслюючи одне з головних завдань кінофестивалю: протистояння ворожій пропаганді.
На полях однієї з дискусійних панелей заступниця начальника департаменту культури, національностей, релігій та охорони об’єктів культурної спадщини Одеської облдержадміністрації Ярослава Різникова розповіла про те, як старше покоління боялося виражати свою "іншокультурність" за радянських часів через депортації та інші утиски. Вона також окреслила стан справ у питанні державної підтримки національних спільнот на Одещині — регіоні, який є одним з найбільш поліетнічних в Україні.
Обговорюючи питання зміни погляду національних спільнот на Україну як на свою власну державу, яку потрібно захищати, Ярослава Різникова зазначила, що це відбувається на тлі активного використання етнічного фактора для досягнення своїх цілей з боку Російської Федерації.
"Якби не було чіткої проукраїнської позиції національних спільнот, це могло б зіграти дуже негативну роль… Звичайно, 2014 рік спонукав багатьох людей відформатувати своє ставлення до держави. Держава також форматувала своє ставлення до національних спільнот… Почали інакше фінансуватися, почалася робота детальна в соціально-економічному плані на місцях компактного проживання національних спільнот. Для Одещини це було дуже важливо", — акцентувала спікерка.
Переможці української секції кінофестивалю отримають свої фестивальні дипломи на церемонії закриття в Болграді 15 вересня. Остаточні підсумки підіб’ють вже після болгарської едиції, яка фінішує 15 листопада в Софії.
Читайте нас у Telegram, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області