Козину ферму на Одещині відкрила багатодітна мати-одиначка Ольга Назаренко. Назвала її "Ранчо Марка (Бабусині кози)" — на честь одного зі своїх синів. Після початку повномасштабної війни Ольга почала займатися волонтерством, а згодом наважилась усиновити двох дітей.
Суспільному Ольга розповіла, що назву для ферми вигадали разом з сім'єю на честь одного зі своїх синів, якому лікарі порадили пити козяче молоко.
"Кізками ми взагалі почали займатись 10 років потому, мій середній хлопчик попав в реанімацію з ротавірусною інфекцією і пролежали там з ним 5 діб. Дитина була молочна і завідувач реанімації нам сказав: вам потрібно козине молоко, якщо хочете, щоб дитина була здорова і приймала молоко. Так з'явилась у нас перша кізочка", — поділилась спогадами жінка.
Син Ольги Марко так полюбив кіз, що вмовляв мати купляти їх більше і більше. Так сформувалось ціле поголів’я. Крім звичайних на ранчо є нубійські та зааненські кози. Останні, за словами господині, дають особливе молоко з присмаком пломбіру та без будь-якого зайвого запаху.
Далі Марко вмовив матусю купити кролів та в'єтнамських свинок. Всі тварини разом вільно пересуваються в загорожі або виходять на пасовище, через це складається враження, ніби перебуваєш не на українській фермі, а десь на ранчо.
Господарство жінка тягне самотужки, за винятком допомоги старенької матусі, дітей та навіть сусідів. Каже, сусіди завжди готові прийти на допомогу, за що пригощає власноруч зробленою паляницею на козячому молоці, сиром та бринзою.
"Звичайно воно важко само по собі господарство, але коли ти йдеш на випас, ти просто відпочиваєш з ними. Вони пасуться, природа, це повітря чисте. Коли вони біля тебе труться, таке враження, що вони розуміють абсолютно все. З ними можна поговорити, можна помовчати", — розповіла Ольга.
Після початку повномасштабної війни Ольга почала займатися волонтерством. Брат пішов у тероборону і жінка разом з іншими волонтерами Біляївки допомагала чим могла: пекли смаколики, закуповували взуття.
"Коли привезли хлопцям гумові капці, вони роззулись і ми побачили, що в них шкіра злазила з ніг. Ми зрозуміли, що їм потрібна допомога не тільки в одежі, а й в їжі, щоб це було смачно. Все, що ми могли, ми робили. Вся кухня в мене була в розносах з пиріжками з 5 ранку і допоки ми могли. А потім ми зрозуміли, що є багато волонтерів і є ті, яким також потрібна допомога, це — діти. І я вирішила допомогти дітям", — зазначила жінка.
Маючи своїх двох дітей, вже невелику ферму та працюючи на двох роботах, Ольга на початку війни наважилась взяти в родину ще двох. Спочатку думала, що усиновить одну дитину, та каже, коли побачила анкету рідних брата з сестрою — не змогла уявити, що їх можна розлучити.
"Я була на роботі, на заводі, нічна зміна і мені на вайбер прийшли ці дві анкети. Я не могла дочекатись ранку, тому що зрозуміла, що то мої діти. Мама мене взагалі одразу підтримала. Вона сказала, якщо це твоє рішення остаточне — я тебе підтримаю однозначно. Брат мене дуже сильно підтримав. Були й такі, які казали "нащо воно тобі потрібно", "є різні діти, можливо там хворі або діти наркоманів". Ну, нащо, нащо, ну вони ж діти…." — згадує Ольга.
"Ранчо Марка", про яке згодом дізнались туристи таким, яким воно є зараз, народилось вже у повному складі сім’ї. Донька так захопилась ідеєю, що, зі слів Ольги, сама пропонує цікаві рецепти та смаколики, якими б можна було пригощати гостей. А середній Марко у свої 12 років вже бере на себе найскладніше — догляд за тваринами, випас та навіть воду взимку носить. Як каже Ольга, намагається бути для мами маленьким та вже дорослим чоловіком.
"Зараз ми продаємо бринзу, молочко, робимо адигейський сир і мама робить дуже смачну рикоту з сироватки, такий дуже ніжний крем-сир. Люди, коли скуштували, запитують — це дійсно козине? І дуже багато людей, які просто хочуть глянути. З екскурсіями почали до нас приходити місяці два як. Спочатку випадково, а потім в якісь вихідні кожного дня по декілька груп приходять. Зараз ми вже більш детально підготувалися: це вже була дегустація і з паляницями, і трішки пізніше, це вже був кекс", — додала Ольга.
Сьогодні господиня "Ранчо Марка (Бабусині кози)" долає багато труднощів: працює на фермі, заробляє на корм тваринам та вважає себе найщасливішою жінкою поряд зі своїми дітьми.
"Дуже хочеться, щоб просто була перемога і повернулися всі додому, тому що мають бути повні сім'ї", — резюмувала Ольга Назаренко.
Читайте нас у Telegram, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області