У місті Ізмаїл, що на півдні Одещини, 13 серпня провели в останню путь загиблого захисника Юрія Гулія. З 2022 року чоловік воював у "гарячих" точках, зокрема у Соледарі, Бахмуті та Часовому Яру, був командиром відділення безпілотних авіаційних комплексів розвідувального взводу. Як згадують загиблого побратими, рідні та друзі — у матеріалі Суспільного.
Загиблий був родом зі Словʼянська, розповів військовослужбовець з позивним "Кухар", який служив разом із загиблим. За його словами, у 2014 році після початку воєнних дій в Україні він разом з родиною переїхав до Ізмаїла, рідного міста дружини.
У 2022 році, з початком повномасштабного вторгнення, Юрій прийняв рішення захищати країну від окупантів, додав "Кухар". Загиблий служив у "гарячих" точках країни.
"Ми з ним пройшли через Соледар, Бахмут, Часів Яр, Хромове. Він загинув на Ізюмському напрямку, селище Новоселівське. Дуже важка для мене втрата. Ми дружили, допомагали один одному дуже часто, це мій найперший напарник був", — прокоментував військовий.
До війни Юрій Гулій працював на підприємстві "Охоронний комплекс Придунав'я", розповів ексначальник загиблого Сергій Бавицький. Він також зазначив, що коли Юрій пішов на фронт, той підтримував з ним зв'язок і допомагав.
"Я з ним листувався постійно. Дечим допомагав, чим міг — допомагав. Це велика втрата для всіх. Треба допомагати хлопцям, щоб таких випадків було поменше", — зауважив ексначальник.
У сьогоднішніх реаліях, головне завдання — не забувати хлопців, які поклали життя, захищаючи Україну, відзначила військовослужбовиця Наталія Мостовенко. Треба пам'ятати всіх та увічнити пам'ять про них для майбутніх поколінь.
"Вони відділи найцінніше — своє життя. А наше з вами завдання — продовжити те, чого наші хлопці боронили. Слава Україні! Героям вічна слава!", — сказала жінка.
У Юрія Гулія залишились дружина, син та молодша донька, яка цього року має піти у перший клас.
Читайте нас у Telegram, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області