Дмитро Докунов — ветеран війни, засновник і керівник проєкту GOLOKA. Чоловік воював на Херсонщині та Донеччині. Після отриманих поранень він проводить реабілітацію у єднанні з природою та будує спеціальний центр для побратимів на Одещині. Про власний досвід на війні, те як природа та тварини допомагають під час реабілітації, ідею створення закладу — читайте у матеріалі Суспільного.
Спогади про війну
За словами Дмитра, війну він згадує постійно. Особливо моменти, які бачив на "нулі", коли кожні п'ять хвилин падають снаряди, обстрілюють танки, вертольоти чи міномети.
"Коли це стається, ти розумієш, що нічого не можеш зробити. І це такий біль, який дуже специфічний. Ти бачиш такі речі, про які навіть не хочеться розповідати", — зазначив військовий.
Чоловік додав: досвід, який люди отримують на війні так чи інакше впливає на психіку. Після закінчення війни ветеранам доведеться пристосовуватися до нормального життя та шукати в собі сили жити далі:
"Це екстремальний досвід, який дуже сильно впливає на психіку і не всі справляються з ним. Хтось просто від цього ховається і намагається абстрагуватись. Треба мати внутрішню силу, яка б тобі дозволила зберегти людяність, доброту і не впасти в повну ненависть".
Втрата побратимів
Ветеран розповів, що втрату побратимів пережити важко. Особливо, коли ти командир і відчуваєш відповідальність за людей. Бо кожне твоє рішення може призвести до того, що людина загине.
"Сама специфіка війни така, що ти відправляєш чоловіка на розвідку або на спостережний пост, при цьому знаєш, що він може не повернутися. І тобі це треба робити кожен день. Ти маєш вибрати, кого відправити, хто піде сьогодні на ту гарячу точку і буде її тримати", — пояснив Дмитро.
У таких випадках відчуваєш провину, зауважив він. При цьому постійно думаєш, як би ти міг вчинити інакше, щоб зберегти людей і вони не загинули:
"Я тисячі разів перекручував якісь ситуації, коли хтось з моїх хлопців загинув. Питав себе: "Як я міг зробити інакше?". Періодично до мене це приходить. Цей момент, що я міг би зробити краще, щоб вони залишилися живими".
Перші поранення
Перші поранення військовослужбовець отримав на Херсонському напрямку. За його словами, це було після боїв за Давидів Брід і Білогірку. Там загинула перша група та командир.
"Були тяжкі бої. В якийсь момент ми вже взяли Білогірку і пройшли трошки далі. Я заводив групу на новий спостережний пункт. Ми тільки приїхали, висадилися і нас жорстко почали обстрілювати танками й мінометами", — згадав чоловік.
Недалеко від нього розірвалася міна, продовжив ветеран. Тоді він нічого не встиг зрозуміти, пам'ятає тільки темряву і пустоту:
"Тіла не відчував, не бачив світла. Потім вже потрохи почало повертатися сприйняття світу. Я якось повернувся в тіло, зрозумів, що відбувається. Бачив, що в мене кров тече по шолому".
Згодом військовий зрозумів, що осколок від міни потрапив йому прямо в шолом, але не пробив, застряг там. Він отримав контузію та черепно-мозкову травму.
"Мене одразу повезли на евакуацію. Перша лікарня — це розподільчий пункт, потім другий, третій. За декілька етапів мене перевезли в Одесу. І я приблизно два місяці в Одесі відновлювався", — відзначив Дмитро Докунов.
Психологічне відновлення
Після поранень ветеран пережив головні болі та чув дзвін у вухах. Найскладніше в реабілітації було знайти в собі сили, щоб жити далі, зауважив Дмитро. Психологічно заспокоїтися йому допомогла природа, рідні та друзі.
"Ми жили в будиночку, там такий був вид на річку. Я просто виходив зранку на вулицю, сідав на диванчик, лежав і дивився на природу. Тут нема подразників, ти спілкуєшся з невеликою кількістю людей, у тебе є простір для думок, побути з собою. В такому ритмі свідомість заспокоюється і приходить до ладу", — прокоментував військовий.
Він також розповів, що відчував підтримку дружини. Вона знаходила необхідні слова та підтримувала морально:
"Дружина мене підтримувала, правильно зі мною взаємодіяла, давала час на те, щоб це прожити. Ми це пройшли майже без скандалів. Якщо казати про чоловіка-ветерана, то роль дружини дуже велика. Від неї дуже багато залежить: як ти будеш відновлюватися і як себе будеш почувати".
Реабілітаційний центр для ветеранів
Створити центр соціальної реабілітації та адаптації ветеранів чоловік вирішив після того, як сам пройшов період відновлення. Він підкреслив, що головна ідея проєкту — звільнитися від цього досвіду та переосмислити його.
"Наша ідея про те, як інтегрувати такий досвід і йти далі. Забезпечити їх можливістю спробувати такий спосіб життя на природі, в селі, в гармонії з середовищем. Сукупність всіх цих методів є ефективним способом повернення до життя, повернення до себе і взагалі до реабілітації", — зауважив засновник проєкту GOLOKA.
Наразі центр налагоджує зв'язки з різними майстрами, додав Дмитро. Це майстри з медитації, йоги, психологічних, ігрових і танцювальних практик, а також практик з розкриття голосу. Активну увагу приділяють реабілітації за допомогою тварин.
"У нас є прості практики, наприклад, агройога, коли ти береш сапку і йдеш сапати кабачки. Суть в тому, що ти взаємодієш із землею. Також у нас є два коні, два жеребчики, два бички. Це про те, щоб зі свого досвіду травматичного вийти в момент тут і зараз, через взаємодію з природою".
Чоловік зазначив, що для нього "це все нове". Сам він міська людина, виріс в Новій Каховці й немає у своєму бекграунді такого досвіду.
"У мене такого досвіду не було. І те, що я бачу, це дуже цікава трансформація. Ти відчуваєш зв'язок між циклами природи, між тим, що проходить навколо тебе — це дуже заспокоює. У своїй реабілітації я міг спостерігати, що ця близькість до природи дуже заспокоює свідомість".
Чого не вистачає проєктові
За словами Дмитра, наразі проєкт перебуває на етапі створення. Тому він шукає команду: майстрів, волонтерів, різні категорії людей, які можуть приєднатися до проєкту.
"Ми зрозуміли, що можемо великій кількості людей вже зараз допомагати. Ми цю ідею штовхаємо у світ, але взагалі дуже потребуємо команди. Це про те, щоб бути частиною Всесвіту і допомагати тим, чим можеш і там, де ти є. Таких людей ми шукаємо", — прокоментував військовослужбовець.
Також чоловік додав, що проєкт потребує фінансової допомоги. Зараз він повністю благодійний, все робиться за краудфандингові гроші та донати.
"Всі свої гроші ми вже вклали. І зараз дуже потрібна фінансова допомога. Якщо ви це бачите, то можете по відчуттях своїм додати до нашого проєкту трошки енергії, у вигляді грошей або ресурсів. Нам треба будівельні матеріали, корма для тварин. Тут в селі є своя специфіка", — пояснив він.
Дмитро Докунов звернувся до побратимів і хлопців, які потребують реабілітації. Він зауважив, що вони не одні:
"Реабілітація — це про єдність, про спільноту. І ми якраз цю спільноту створюємо. З підтримкою дуже швидко можна повернутися до себе справжнього, згадати, хто ти є і почати жити наповненим життям. Тож, закликаю вас до єдності, закликаю формувати цю спільноту, і тоді все станеться, як треба", — наголосив ветеран.
Читайте нас у Telegram, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області