Військовослужбовиця Олена дочекалася з російського полону свого єдиного сина — прикордонника Олексія. Там він перебував 14 місяців. Зараз вони разом продовжують нести службу в Одеському прикордонному загоні. Про пережите мати та син розповіли Суспільному.
32-річний прикордонник Олексій — із родини військовослужбовців. Спочатку служив на Одещині, а з грудня 2019 року — у Маріуполі. Там прикордонник зустрів початок повномасштабного вторгнення і там потрапив у російський полон
"Він захотів. Кажу: "Чи ти потім не пошкодуєш, що пішов військовим?" У нього прадід служив, дід служив. Каже: "Я хочу продовжити бути військовим. Я хочу спробувати, мені це теж подобається", — розповіла мати прикордонника Олена.
Під час захисту Маріуполя Олексій отримав три контузії: від міномета, від установки "Град" і від танку.
"Один з найперших боїв був, коли нас вибили з нашої позиції, нас обстріляли тоді з трьох розрахунків міномета і нам з нашою групою треба було відійти. Коли ми вже туди приблизилися, нас почали бити з міномета. У той момент коли по тобі кожні 10 секунд прилітають снаряди і на тебе земля падає, я вже почав молитися і казав собі "Можливо, це все", — розповів Олексій.
У квітні 2022 року Олексій потрапив до російського полону. Спочатку його з іншими військовополоненими доправили до Донецької області, а звідти — до Росії. 20 квітня, за словами чоловіка, почалося пекло.
"Мої останні слова були: "Ми здаємося в полон, я вас люблю, цілую. До побачення". Потім нас на тюремних "автозаках" доправили в Донецьку область, 19 квітня нас на літаках вже переправили до Російської Федерації. 20 числа почалося пекло. Це були допити, це були тортури, це були побиття, це було все", — згадує ті події прикордонник.
Олена каже, що у день, коли єдиний син потравив до полону, її життя зупинилось на від та до.
"Я робила все: несла службу, щось казала людям, але не відчувала, що живу. Я просто не відчувала нічого, ні смаку їжі, ні смаку води, таке враження, наче живий мрець. Я не розуміла, як моя дитина потрапила до полону, і чому я це допустила? А знаєте, що відчула вдома? Просто його присутність фізичну, як наче він зараз зайде і скаже: "Мамо, я вдома нарешті", — розповіла Олена.
У російському полоні Олексій був 14 місяців. Разом з 94 українськими військовими його звільнили 11 червня 2023 року. Обмін прикордонник згадує так:
"Мені дали стару військову форму, я перевдягнувся в неї, потім нас почали перевозити. Нам закрили повністю обличчя, зв’язали руки. Ми десь години 3 їхали на автобусі, коли вже доїхали до місця дислокації нашого обміну, але тоді ще не знали, з нас зняли чорні мішки, звільнили руки. Вийшов конвоїр, ми в автобусі залишились одні з водієм, він проїжджає метрів 30, ми підіймаємо голови заходить чоловік: "Хлопці, я вас вітаю, ви в Україні".
За словами Олени, видихнути вона змогла, коли почула голос сина після обміну. Через деякий час син та батьки зустрілися.
"Я його просто обійняла, до себе пригорнула і просто подумала: "Я тебе від себе не відпущу, а якщо десь щось, то разом поїдемо, і якщо доля – то разом загинемо, але без нього мені просто не жити", — зазначила Олена.
Читайте нас у Telegram, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області