Сакури, клени, хвойні та фруктові дерева: протягом 18 років родина Айзенбергів розвиває розсадник в селищі Фонтанка, що поблизу Одеси. Почав справу Борис Айзенберг — одеський архітектор, ландшафтний дизайнер та художник. У вересні минулого року чоловік загинув на фронті — він був командиром роти у 28-й окремій механізованій бригаді ім. Лицарів зимового походу. Як живе його справа зараз та що квітне в розсаднику — у матеріалі Суспільного.
Справу сина продовжує його батько, теж Борис Айзенберг. Чоловік розповів, що їхній розсадник відрізняється від інших розплідників України. Більшість з них, за його словами, мають більший розмір, однак спеціалізуються на окремих видах рослин: у когось це хвойні, у когось листові, у когось чагарники. Чоловік додав, що його син Борис звозив найрізноманітніші рослини зі всієї європейської території:
"У нас понад 400 видів рослин зараз. У нас прекрасні хвойні. У нас дуже багато листових: лише 18 сортів клену! Площа розплідника — дев'ять гектарів. Зараз квітне груша і сливи "пісарді" та "нігра", вони теж дуже гарні. І окремі види сакур. Сакур теж багато. У нас сім видів сакур. Наші сакури розташовані у 22 містах України. Японське посольство на свій ювілей десять років тому подарувало Україні 1200 сакур. Більшість казали: “Нам привезли з Японії 1200 сакур”. Ні, ці сакури були з нашого розплідника. Це одна з перших, що починає квітнути. Це сакура “варієгата”. Така звисаюча форма".
Оскільки регіон засушливий та влітку мало вологи, у розсаднику провели систему крапельного і дощувального зрошення землі. А саме — дощувальну установку. На території є дві теплиці, які мають зберігати рослини, що можуть замерзнути взимку. Також у теплицях вирощують різні види рослин та живцюють їх.
На території також розташований будинок в італійському стилі, який Борис Айзенберг молодший збудував у кінці 2020 року: дике необроблене каміння, відсутність тинькування та швів, великі вікна. Його батько розповів, що ідея звести такий будинок у його сина з'явилась, коли той мандрував південною Італією:
"Будиночок він майже завершив зсередини. Ми дороблювали, коли, на жаль, Борі вже не стало. Він був абсолютно мирною людиною. Він не дозволяв комашку якусь знищити. Для нас була така несподіванка, коли він в перший день пішов на війну. І, як кажуть його побратими, командири і соратники з поля бою, що це був такий боєць, який не боявся нічого. Він ходив в рукопашний бій, брав полонених, витягав поранених. Для нас це було дуже дивно, як він сам казав: “А хто ж, як не я!?".
Читайте нас у Telegram, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області