29-річний Сергій Король з Одещини загинув на початку повномасштабного російського вторгнення на Херсонському напрямку. Знайти рештки полеглого військовослужбовця його братові вдалося тільки після деокупаціі села, яке захищав Сергій. На малій Батьківщині чоловіка поховали як героя майже через два роки після загибелі.
Загиблий Сергій Король — хлопець з багатодітної родини з села Тарасівка Одеської області. Захищати країну пішов добровольцем, розповів його старший брат Руслан. Про те, що Сергій 27 березня 2022 року відправився до військкомату, чоловік дізнався від сестер.
"Його відмовляли, але він захотів. Він просив нікому не казати, поки не вдягне форму, бо всі будуть відмовляти. Ми як багатодітна сім'я ніколи не служили. Він рано осиротів. Батько помер, коли йому було два роки, а мені — 16, я був найстарший", — пояснив Руслан.
Руслан Король розповів, що спілкувався з братом, коли той був на фронті, періодично обмінювалися дзвінками та смс-повідомленнями.
"Пізніше я зрозумів, що вони вже зайшли до Олександрівки. Там воювали буряти, кадирівці, ЛНР, ДНР, Росгвардія. Була пауза. Тиша. Ми не знали, що з ним. Потім він нам поскидав фото та відео і це підбадьорило нас усіх", — додав чоловік.
Востаннє Сергій написав рідним 19 квітня, після чого більше на зв'язок не виходив.
"Як я зрозумів зі слів побратимів, 17 квітня орки вже були в селі. Вони в одних хатах, наші — в інших. Це були близькі бої. І ось 19 квітня він написав, напевно, все, що міг, чи часу більше не було: "Я живий". Але після того ми вже набирали – абонент поза зоною", — зазначив Руслан.
За його словами, брата зачепило осколком, який пробив легені. Під час виходу українських військ з села Олександрівка Сергій ще був живий. Згодом побратими повідомили Руслану, що Сергій загинув, а село під окупацією.
"За цей період я переглянув всі Telegram-канали, групи дивився, де в полоні, шукав фото, переглядав прізвища. І в одній з них дівчина виставила фото загиблого, на якому ми впізнали свого рідного брата, і він підписаний як невстановлений. Це сфотографували орки та викинули в Telegram-канал", — поділився брат загиблого.
Руслан неодноразово приїздив до села у пошуках тіла Сергія. Через рік після смерті та деокупації Олександрівки рештки тіла знайшли спаленими на сміттєзвалищі місцеві жителі, які повернулися до села. На місці Руслану вдалося знайти докази того, що це був його брат:
"Ми все обдивились і знайшли там докази, які не забрали – це упаковка шкарпеток, які лежали біля фото. Там була упаковка по п'ять пар і вони наполовину спалені. Це був доказ, що ті рештки, які на фото, то наш брат. Пошукова (група, — ред.) там знайшла пряжку від ременя, решта згоріло. Біля голови на фото, де він цілий, лежали баночки. І ось на фото, які нам надали, коли знайшли, там ці баночки теж лежали. І телефон внизу він теж згорів. І як у нього голова лежала і передпліччя, як вони його поклали, так і скелет згорілий був".
Після цього рештки тіла Сергія перевезли до Херсона. Однак поховати його рідним не вдалося, оскільки необхідна була ДНК-експертиза.
"Слідча сказала: "Ми не можемо вам просто так все це віддати, хто вам сказав, що це Сергій Король? Це просто спалені кістки. Потрібно ідентифікувати, що це він". Ми вмовили, щоб тіло нікуди не викидали, але вони зробили по-своєму та поховали його, а ми про це не знали", — пояснив Руслан.
Він розповів свою історію адвокату Тетяні Садовській, яка допомогла з клопотаннями щодо ексгумації тіла Сергія. Перепоховали його в рідному селі 30 березня 2024 року.
"Вона мені сказала, що є такі методи через залучення експертів із Гааги, по стоматології, якщо неможливо витягнути ДНК, то можна ідентифікувати іншим способом. І воно через декілька днів поїхало до Києва і протягом десяти днів ми вже мали повністю підтвердження того, що було там поховано — це Сергій Король. Завдяки їй ми зробили так, як воно має бути. Ми провели його як героя на кладовищі з усіма почестями", — підкреслив чоловік.
Сергій Король загинув 20 квітня 2022 року, а 22 квітня йому мало виповнитися 29 років.
"Він наче відчував, бо коли я йому подзвонив, він сказав: "Передай всім, не вітайте мене, а просто тюльпанчики поставте вдома і хай стоять". Любив сильно тюльпани. Його побратими мені сказали, що всі, хто звідти вийшов, отримали орден "За мужність". Можливо, йому також належить посмертно", — підсумував Руслан.
Вчителька братів Наталя Іскра поділилася спогадами про родину:
"Це була дуже дружня сім'я — чотири дівчинки та троє хлопчиків. Один за одного заступалися, один одному допомагали. Він (Сергій Король, — ред.) завжди виступав за те, щоб було все по справедливості, ця риса характеру в нього була закладена ще з дитинства", — розповіла Наталя.
За словами дружини брата Валентини Король, Сергій був життєрадісною людиною та захоплювався рибалкою.
"Міг дітей на руках носити, бігати з ними, у футбол пограти. Він любив це життя та був добрим рибалкою", — поділилася Валентина.
Читайте нас у Telegram, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області
