Попри складні погодні умови, обстріли та пожежі на полях, аграрії Одещини цього року зібрали значний урожай. Водночас через фактичне припинення роботи портів Великої Одеси фермери зіткнулися з іншою проблемою — збіжжя немає куди продавати та зберігати. Закупівельні ціни падають, альтернативна логістика через Дунай стає дорожчою, а підприємствам уже зараз потрібні гроші для посівної наступного року.
Про ситуацію в аграрному секторі розповіли голова фермерського господарства «Стоянов А.А.» Алла Стоянова та керівник селянсько-фермерського господарства «Прогрес» Михайло Лазаренко.
Врожай є, але ціни падають
За словами Алли Стоянової, цьогорічна збиральна кампанія для аграріїв Одещини була однією з найскладніших через російські атаки. Попри це, область залишається серед лідерів за темпами збирання, зокрема озимої пшениці. На півдні середня врожайність становила близько 3,5–4 тонн з гектара, на півночі — близько 5–6 тонн.
Водночас на результат вплинули погодні умови. Під час жнив ішли дощі, через що частину врожаю не встигали зібрати вчасно. Втрати були, зокрема, по озимому ріпаку та гороху, частково — по соняшнику.
«В цьому році більш-менш зібрали всі культури, які зійшли. Одещина отримала більше 400 міліметрів опадів за рік. Це для нас дуже гарний показник, який надає нам можливість отримати від 3,5 до 4 тонн врожайності на гектар», — розповіла Алла Стоянова.
На півночі області ситуація з урожаєм, за словами Михайла Лазаренка, була ще кращою. У його господарстві врожайність зернових колосових у деяких випадках сягала 7–8 тонн з гектара. Пшениця переважно має другий-третій клас якості.
«Вперше за багато років ми зібрали досить потужний урожай зернових колосових — пшениці, жита, ячменю. Вперше за багато років ми на наших полях бачили урожай до 7–8 тонн. І при тому, що це була в більшості одеська селекція пшениці», — сказав Михайло Лазаренко.
Проте хороший урожай не означає прибуток. Після початку проблем із морським експортом ціни на зерно почали швидко знижуватися. За словами Лазаренка, ще на початку сезону пшеницю другого-третього класу можна було продавати приблизно по 12 тисяч гривень за тонну. Нині у портах Великої Одеси фермери отримують близько 6,5–6,9 тисячі гривень.
«Практично п'ять тонн пшениці — це йшло в нуль для того, щоб розрахуватися по затратах. Є тільки шоста, сьома, восьма тонна, якщо хтось такий великий уже урожай збирав, йшла в прибуток. Але прибутку як такого, можна сказати, немає, тому що нема реалізації», — пояснив фермер.
Дорога логістика з'їдає заробіток
Альтернативою морським портам для аграріїв залишаються автомобільні та залізничні перевезення, а також Дунайські порти. Але для господарств Одещини це означає значне збільшення витрат.
Михайло Лазаренко розповів, що від його господарства до портів Великої Одеси близько 250–270 кілометрів. До Ізмаїла потрібно їхати ще приблизно 220 кілометрів. За нинішніх цін на пальне така логістика суттєво зменшує суму, яку фермер зрештою отримує за зерно.
«Якщо порахувати логістику, це чистими вийде на тонні, ну, від сили 5 тисяч. І нема реалізації, все стоїть. Тому цінова політика впала», — сказав Лазаренко.
Алла Стоянова також навела приклад зростання вартості перевезень. За її словами, минулого року транспортування зерна на відстань близько 50 кілометрів коштувало приблизно 500 гривень, а цього року — близько тисячі.
Ще одним фактором є ціна пального. На початку повномасштабної війни дизель коштував близько 40–45 гривень за літр, нині — близько 90–95.
За словами Стоянової, у травні пшеницю її господарство продавало приблизно по 11 гривень за кілограм із доставкою до порту. Нині ціна в порту становить близько 7,5 гривні.
«Тобто в порівнянні з травнем ми собі залишаємо 60%, можна так сказати. Якщо казати взагалі по втратах: підприємство від тисячі тонн проданого зерна отримує лише 60% зароблених грошей. 40% грошей втрачаються», — пояснила вона.
Проблема, за її словами, не лише у ціні. Через відсутність достатньої кількості контрактів аграрії не отримують необхідних обігових коштів. Водночас збиральна кампанія ще триває, а господарства вже мають фінансувати наступну посівну — купувати пальне, насіння, добрива та засоби захисту рослин.
Зерно ніде зберігати
Ще одна проблема — нестача складських потужностей. Коли морські порти працювали стабільно, значну частину врожаю можна було швидко вивозити на експорт. Тепер зерно залишається у господарствах.
Фермери змушені шукати додаткові місця для зберігання, будувати тимчасові майданчики або використовувати спеціальні полімерні рукави.
«У агровиробників переповнені склади, їм немає куди складувати збіжжя. Вони одразу його або роздають пайщикам, або продають аби кому, або тому, хто готовий купити за будь-якою ціною», — розповіла Алла Стоянова.
За її словами, через брак місця деякі аграрії продають зерно навіть дешевше за 7 тисяч гривень за тонну — по 6 або 5 тисяч, аби отримати гроші для фінансування наступної посівної.
У власному господарстві Стоянової також довелося тимчасово зберігати кукурудзу просто на майданчику. Зерно складали у бурти, а після дощів переміщували, щоб його провітрити. Коли господарство отримало рукави для зберігання, зерно вже змогли розмістити у них.
«Нам три дні не вистачило, але за три дні погода нам встигла зробити шкоди. Як ми викручуємося? Робимо площадки, плануємо, купуємо рукава, роздаємо пайщикам, продаємо нижче собівартості задля того, щоб розрахуватися за всіма витратами», — сказала Стоянова.
Водночас фермери зазначають: рукави допомагають вирішити проблему зі зберіганням, але не з продажем зерна.
Михайло Лазаренко пояснив, що для роботи з такими рукавами потрібна спеціальна техніка. Йдеться, зокрема, про бункер-перевантажувач і обладнання для завантаження та вивантаження зерна. Для малого та середнього господарства придбання такого обладнання може бути непосильним.
«Навіть якщо ми поставимо в рукави пшеницю, ячмінь, від цього гроші в нас не з'являться. Ніхто не буде платити за продукцію, яка знаходиться, допустимо, в рукаві чи на складі. Це проміжний вихід із ситуації, але це не глобальне вирішення цього питання. Нам треба продавати продукцію», — наголосив Лазаренко.
Малі господарства ризикують втратити землю
Через брак грошей особливо складно малим та середнім агропідприємствам. За словами Лазаренка, частина таких господарств уже не може повноцінно підготувати землю до наступного сезону.
«Якщо вони зібрали середню врожайність чотири тонни, і якщо його відвезти в порт, то він залишається просто при своїх інтересах. Він розрахується з комбайном, за уборку комбайна — і все. І в них немає оборотних коштів для дальшого розвитку свого аграрного бізнесу», — розповів фермер.
Він зазначив, що вперше за останні 5–7 років почастішали випадки суборенди: менші господарства передають землю потужнішим підприємствам на кілька років, очікуючи, що після завершення війни та відновлення експорту зможуть повернутися до самостійної роботи.
Складна ситуація і з тваринництвом. За словами Лазаренка, через низькі ціни на продукцію фермери скорочують поголів'я, а в області з'являється дедалі більше оголошень про продаж господарств.
Посівна під загрозою
Проблеми з реалізацією врожаю безпосередньо впливають на посівну кампанію. Аграрії вже зараз повинні купувати ресурси для наступного сезону, але не мають достатньо обігових коштів.
Михайло Лазаренко прогнозує скорочення площ під озимою пшеницею та ріпаком. За його словами, площі озимого ріпаку вже зменшилися приблизно на 35%, а загалом посіви озимої пшениці можуть скоротитися на 25–30%.
«Якщо не відкриються порти Великої Одеси, то дуже важко буде. І прогнозується так, що буде зменшення посівних площ озимої пшениці. Озимого ріпака вже пішло зменшення на 30%», — сказав він.
Алла Стоянова у своєму господарстві, навпаки, планує не скорочувати площі, але змінювати структуру посівів. Через залежність зернового бізнесу від експорту частину площ переводять на овочеві культури, які можна продавати на внутрішньому ринку.
«Ми переходимо не на інші зернові культури, а всередині господарства переходимо від зернових на овочі. Уходимо від тих, які експортуються, і переходимо на культури, які споживає наш внутрішній ринок, український, національний споживач», — пояснила фермерка.
За її словами, близько 200 гектарів у господарстві вже перевели із зернових на овочеві культури. Цього року посіяли 31 гектар озимої цибулі, а також планують вирощувати озимий часник.
«В цьому році нас саме цибуля і часник врятували, тому що на початку збиральної кампанії якраз був блекаут по паливу. Паливо стрибнуло в ціні. Не було куди продавати зерно, а були потрібні гроші на паливо і на старт збиральної кампанії. Цибуля з часником нас врятували, тому що ми продали на внутрішній ринок, отримали гроші і на ці гроші почали збиральну кампанію по зернових культурах», — розповіла Стоянова.
Вона також повідомила, що господарство інвестує в обладнання для вирощування та переробки овочів, зокрема завдяки кредитуванню за державною програмою «5-7-9%».
«Проблема на проблемі»: як працюють під обстрілами
До економічних труднощів додаються безпекові. Стоянова розповіла, що її господарство переживало атаки дронів на техніку та поля. Унаслідок падіння уламків виникали займання.
Перед початком роботи техніки працівники оглядають поле, щоб переконатися, що там немає небезпечних предметів. За словами фермерки, знайдені дрони доводиться витягувати з полів.
Постійні атаки впливають і на логістику: трейдери закладають воєнні ризики у ціну, а фермери неохоче везуть зерно на пошкоджені обстрілами об'єкти.
Для керівників підприємств це означає постійну необхідність швидко ухвалювати рішення.
«Раніше ми приймали рішення, могли там подумати добу, дві, три, тиждень. На сьогодні цього часу не існує. Проблема на проблемі. І треба приймати рішення одне, друге, третє», — сказала Стоянова.
За її словами, частину працівників мобілізують, техніка ламається, а необхідні запчастини, паливо, добрива та насіння не завжди можна швидко придбати.
«Нас вночі розбуди — і ми на автоматі вам одразу надамо і рішення, і відповідь, і як робити, і куди бігти, і що з цим треба робити прямо зараз. Ну, складно, дуже складно», — розповіла вона.
Що може змінити ситуацію
Обидва аграрії вважають, що ключовим рішенням для галузі стане відновлення роботи портів Великої Одеси. Альтернативні маршрути, на їхню думку, не можуть повноцінно замінити морський експорт.
«Тільки розблокуються порти — нам не потрібна буде ніяка допомога. Ми зразу знайдемо, яким чином це вивести, продати продукцію, закрити кредити, закрити всі позиції з пайщиками», — сказав Михайло Лазаренко.
Він додав, що навіть зниження вартості пального допомогло б, але не вирішило б проблему повністю. За його словами, для ефективнішої логістики через Ізмаїл дизель мав би коштувати щонайменше 45–50 гривень за літр.
Алла Стоянова також говорить про необхідність доступного кредитування. За її словами, банки вже вичерпують свої ліміти, а частина аграріїв не може отримати достатнє фінансування для підтримки виробництва.
У її господарстві кредит на поповнення обігових коштів зараз коштує близько 11%, тоді як інвестиційний кредит — близько 5%. Водночас раніше, за її словами, інвестиційне фінансування можна було отримати під 1–2%.
«Гроші сьогодні стали більш дорогими. В умовах блекауту не всі агровиробники можуть отримати ту кількість фінансування, яка їм потрібна», — зазначила Стоянова.
Вона вважає, що держава могла б збільшити ліміти фінансування за програмою «5-7-9%», а також продовжувати програми компенсації вартості техніки, підтримки тваринництва, зрошення та меліорації.
Водночас обидва фермери наголошують: без відновлення експорту державна підтримка не зможе повністю замінити ринок.
Для аграріїв це питання не лише прибутку. Від роботи господарств залежать зарплати працівників, податки до місцевих бюджетів, розрахунки з пайовиками та можливість провести наступну посівну. А тому затяжна криза з експортом може вплинути не лише на фермерські підприємства, а й на економіку громад.
Алла Стоянова говорить, що зараз аграрії фактично працюють не заради розвитку, а для того, щоб втримати виробництво.
«Сьогодні ми тримаємо свою економіку задля того, щоб вижити, врятувати себе і врятувати країну. Про розвиток будемо говорити вже потім, після перемоги», — підсумувала фермерка.
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook, Instagram та TikTok: головні новини Одеси та області.
Стежте за головними новинами Одещини в Google Новинах — збережіть тему Суспільне Одеса в обране, щоб не пропустити важливі події у вашому регіоні.