Різдво на півдні України поєднує християнські та дохристиянські традиції, символи врожаю й родинного єднання. Про те, як святкували Різдво на Одещині раніше і як ці традиції відроджуються сьогодні, — у матеріалі Суспільне Одеса.
Різдво для українців — одне з найважливіших свят, яке сформувалося на перетині християнської віри та давніх язичницьких уявлень. Як пояснює історикиня Олена Голдаєва, саме цей період був пов’язаний із зимовим сонцестоянням — народженням нового Сонця, що символізувало початок нового циклу життя.
"Для хліборобської нації цей момент був надзвичайно важливим. Тому більшість різдвяних атрибутів пов’язані з плодючістю та майбутнім урожаєм", — говорить вона.
Одним із головних символів Різдва був і залишається дідух. Він уособлює предків, які, за народними віруваннями, приходять у дім на святу вечерю та допомагають родині в новому році. Під час різдвяної трапези вся родина збиралася разом, а кожен елемент столу мав символічне значення — від яблук як знаку врожаю до часнику, який мав захищати оселю від злих сил.
На Одещині Різдво традиційно святкували з особливим розмахом. Про це розповідає засновниця етногурту "Легіт" Анна Пайкіна. За її словами, різдвяний стіл завжди ставили в покуті, під іконами, застеляли сіном і накривали дванадцятьма пісними стравами.
"Основними були кутя і калачі. Саме калачі були дуже поширені на півдні, і їх не лише ставили на стіл, а й носили на вечерю", — каже вона.
Окремим обрядом було носіння вечері хрещеним. До кошика клали кутю, два калачі та гостинці — горіхи чи яблука. В обмін на це діти отримували подарунки. За словами Анни Пайкіної, ця традиція зберігалася і в її родині, тож твердження, що подарунки дарували лише на Новий рік, не відповідає дійсності.
Особливу увагу приділяли й вбранню. На Різдво одягали щось нове й святкове — ця традиція дійшла й до нашого часу. Сьогодні, як зазначає Пайкіна, дедалі більше людей обирають вишиванки:
"Вбрання на Різдво мало бути новим і дуже нарядним. Так само було в давнину, і навіть в нашій родині ми завжди на Різдво одягали щось таке нове і бажано дуже красиве. Зараз, в основному, всі надягають вишиванки, наскільки я бачу, це дуже приємна тенденція".
Окремий пласт різдвяної історії пов’язаний із датою святкування. Олена Голдаєва пояснює, що 25 грудня як день Різдва закріпився ще в часи Римської імперії та був приурочений до зимового сонцестояння. Розбіжності між юліанським і григоріанським календарями згодом призвели до того, що в православній традиції Різдво тривалий час святкували 7 січня, хоча фактично йшлося про ті самі 25 грудня.
Попри історичні зміни, різдвяні традиції не зникли. Навпаки — вони продовжують розвиватися. Сьогодні в різних регіонах України формується більш спільний набір різдвяних символів та обрядів, зокрема таких як солом’яний «павук», який раніше був поширений не всюди.
"Традиції — це не музейний експонат. Вони змінюються, набувають нових форм і продовжують жити в родинах", — наголошує Анна Пайкіна.
Учасниці етногурту "Легіт" співають колядки й щедрівки, носять традиційний одяг та активно розповідають у соцмережах про значення різдвяних свят. За їхніми словами, багато традицій було втрачено не випадково — на це вплинули історичні та політичні чинники, зокрема багаторічний тиск з боку Росії.
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області.