Росія не полишила планів щодо півдня, а Україна має зберегти вихід до Чорного моря — це не лише питання безпеки, а й виживання. Про стратегічне значення Одеси, роль тилу, необхідність загальної мобілізаційної готовності та стан фронту — в ексклюзивному інтерв’ю Суспільному розповів полковник СБУ та секретар комітету ВР з питань нацбезпеки, оборони та розвідки Роман Костенко.
У 2023 році в інтерв'ю Суспільному ви заявили про те, що Україна за будь-яких умов не має втратити вихід до Чорного моря. Можете детальніше пояснити цю позицію? Наскільки це важливо для країни?
Ми знаємо, що цілі РФ розповсюджувалися далі, ніж просто південь України й морські території. Вони взагалі не розраховували, що буде якийсь сильний спротив, вони розраховували на те, що вони займуть Миколаїв, Херсон, Одесу. І далі вони розраховували з'єднатися з Придністров'ям і вийти на Молдову.
Якщо повернутись до України, ми маємо розуміти, що Південь — це важливий економічний регіон, а війна — це, в першу чергу, економіка.
Всі мають розуміти, що у нас є солдати, які б'ються, але без ресурсів, як би це не звучало, солдат може тільки героїчно вмирати на полі бою. Україна 60% експорту проводить морем. І навіть зараз, коли Росія контролює якісь шляхи, наші західні партнери, такі як Румунія, Болгарія, дали нам можливість проходити біля їхніх берегів. Ми тільки за один рік експортували понад 35 мільйонів тонн зерна.
Крім того, що це гроші, за які ми можемо закуповувати ресурси — це і можливість впливу, це і можливість наших взаємовідносин з тими ж африканськими країнами, які потім голосують в ООН, які нам допомагають, з якими ми потім торгуємо. Тому Росія і хотіла закрити нас, для того, щоб взяти на себе можливість саме впливати через, в тому часі сільськогосподарське, через свій експорт на країни, і не давати нам це робити.
Ви пам'ятаєте, як минулого року наші сусіди, поляки, заблокували нам свої кордони, і ми не могли вивозити, експортувати свою продукцію. І це реально вплинуло на наше фінансове становище. А море — це незалежний наш маршрут, через який ми можемо отримувати кошти для подальшого звільнення наших територій.
Коли війна почалась, ми билися в Миколаєві, у нас було одне голові — я своїм солдатам про це казав, що ми маємо дати час для Одеси. Тому що ми не вірили тоді, що Миколаїв вистоїть, і ми розуміли, що Одеса має зберегти свій вихід до моря. Я тоді був переконаний і зараз, що втративши будь-яку іншу територію, маючи Одесу і Миколаїв — ми будемо мати шанс її відвоювати.
У 2022 році на горизонті можна було б побачити російський десант. Тоді Одеса була однією з основних цілей на Півдні. Як Ви вважаєте, ці плани зараз є у росіян, чи вони вже відпали?
Якщо ми говоримо про десантні операції, то зараз у росіян немає можливості їх проводити, тому що вони не можуть контролювати. Маючи чотири флоти РФ і одну Каспійську флотилію, вони, по факту, не можуть нічого зробити Україні, у якої флот був набагато менший.
Це мала бути така комбінована операція. Але, на щастя, сухопутно вони не прорвалися, вони вимушені були піти. І потім і ГУР, і СБУ, і наше командування ВМС, потопило ті кораблі. І зараз їх немає. Не знаю, чи в них є спроможність взагалі проводити десантні операції, тому що кораблі на дні. Це факт.
Чи відмовилась Росія від півдня? Ні. Я вважаю, що це одне з їх основних завдань на перспективу. Тому ми маємо привертати увагу саме до півдня, щоб весь світ знав, що це дуже важливо — контролювати Чорне море.
Росіяни не відмовились, вони стратегічно розуміють, що їм вже не потрібен Київ. Україна довела, що це незалежна, суверена держава і війною її не захопиш. Але вона більше асоціюється зараз для всіх з Києвом і центральними областями. Росіяни розуміють, що вони можуть спробувати забрати Південь. Вони неодноразово про це казали, що хай собі там Україна буде в декількох областях, а все інше — наше.
Ми маємо цей наратив ламати й показувати, що Україна одна-єдина в усіх кордонах, які є. Вони будуть намагатися ще повернутися, захопити Південь, бо для них це стратегічно важливий регіон. Набагато важливіший, ніж Північ України. Я думаю, що він навіть важливіший, ніж Схід України.
Як ви оцінюєте зараз ситуацію на фронті? Чого зараз росіяни намагаються добитися і в якому положенні ми зараз знаходимося?
Ми ведемо стратегічну оборону. У росіян плани постійно змінюються. У них найбільша концентрація військ на Сумському напрямку. І недаром у них була оця історія розіграна з Путіним і губернатором, коли він просив створити буферну зону. Ми бачимо концентрацію підрозділів морської піхоти на тому напрямку. Я думаю, що вони будуть намагатися атакувати й там.
До приходу Трампа, коли про перемовини ніхто навіть не говорив, у них був пріоритет захоплення Донбасу. Вони туди, в топку війни, кидали всі свої підрозділи для того, щоб вигризати по 100 метрів Донецької землі. На Покровськ вони в основному йшли. Навіть, попри те, що ми були на Курщині, для них це був не пріоритет, був пріоритет захоплення територій. Але коли пішла розмова про перемовини, вони сконцентрували всі зусилля, щоб вибити нас з Курської області. Для того, щоб, як говорив Трамп, у нас не було козирів.
Ну і Путін, він полюбляє вести з позиції сили перемовини, тому він не йде на перемир'я. Він не міг собі дозволити, навіть ціною жертв, які вони там заплатили, щоб хтось йому казав: "От ми на твоїй території. Тому давай щось обмінювати". Вони ще хочуть підійти до Сум і створити небезпеку для Сум.
Війна — це не лише фронт, але і тил. На вашу думку, за ці три роки чому навчився тил, а які уроки досі не засвоєні?
Мені подобається, як на початку війни ми бачили, що практично була відсутня різниця між людьми в формі, без форми, тилом. Оце було справжнє об'єднання людей. Я думаю, що ми бачимо, що всі люди в Україні зрозуміли, що вони всі пливуть в одному човні.
Всі діють по-різному. Хтось ухиляється від служби, хтось навпаки йде воювати, хтось в тилу допомагає. Але всі зрозуміли, що вони в одному човні, і це був довгий шлях. Довгий шлях ми пройшли, декілька років. Зараз історія трохи змінюється. Українці мають зрозуміти, що ми нікуди з цього човна не вилізли. Ми всі знаходимося тут, від нас всіх залежить, переможемо і зможемо ми розвиватися як незалежна країна чи ні.
В одному з інтерв'ю "Українській правді" ви сказали про те, що треба знижувати на 5 років вік призову. З 25 до 20. Чи змінилась ваша позиція або вона залишається такою, як і була?
Дивіться, я не казав, що на п'ять років. Я казав, що ми можемо. Зараз ми бачимо, вже і законопроєкт прийняли про контракти. І я казав конкретно про те, що нам треба мотивувати людей йти в армію в будь-якому віці, і до 25. Тому я вважаю, що солдати хороші і в 20 років, і в 30.
Я зараз навіть подав законопроєкт, який буде дозволяти за власним бажанням людям, які мають нормальну фізичну форму, які мають здоров'я, в 60+ років служити. Тому я вважаю, країну мають захищати всі. Тільки так ми виживемо. А не виділяти, що ось ти воюєш, а ти сидиш і просто спостерігаєш. Хоча б, якщо ти не можеш воювати в цьому віці, то йди допомагай на фабриці, або на заводі роби зброю. Я не бачу іншого шляху, щоб нам перемогти.
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області