У селі Саражинка на Одещині до місцевого краєзнавчого музею потрапила вишита сорочка, яка десятиліттями зберігалася в родині ветерана Другої світової війни Дорофія Сендика. Ця вишиванка стала не просто родинною реліквією, а свідком непростої долі людини, розповіла Суспільному донька ветерана Зінаїда Корж-Скрипченко.
Історія сорочки та її власника
Дорофій Ксенофонтович Сендик народився 1912 року в селі Попова Гребля на Вінниччині. Його життя з самого початку було сповнене випробувань — спочатку загинув батько, а згодом померла мати.
"У 12 років він залишився сиротою разом із молодшими братом і сестрою. Вони трималися разом і самостійно виживали", — розповіла Зінаїда Корж-Скрипченко.
Ставши дорослим, Дорофій одружився з Меланією, яка також рано втратила батьків. Молоде подружжя невдовзі стало батьками, але щастя було недовгим — з початком Другої світової війни чоловік пішов на фронт, залишивши вдома вагітну дружину та маленьку доньку.
Повернення у спустошений дім
Під час Яссько-Кишинівської операції Дорофій Сендик отримав важке поранення та провів три роки в госпіталях. Після лікування у 1948 році повернувся додому, але нікого не застав.
"Він не застав ні дружини, ні дітей. Дружина померла під час пологів, а старша донька загинула у важкі післявоєнні роки", — розповіла донька ветерана.
З усього майна у Дорофія залишилася лише військова форма та вишита сорочка, яку він беріг як найдорожчий скарб, але ніколи не одягав.
Особливості вишиванки
За словами Зінаїди, вишиванка має традиційний крій із прямими рукавами та коміром-стійкою. Особлива цінність сорочки — у її геометричному орнаменті.
"Там дуже гарні орнаменти — у червоно-чорній та синьо-зеленій гамі. Вони прикрашають передню частину сорочки й манжети рукавів унизу. Усі ці орнаменти зроблені хрестиком", — зазначає донька.
За приблизними підрахунками, сорочці понад 80 років. Про її походження та історію Дорофій Сендик доньці не розповідав.
"Він мені про вишиванку нічого ніколи не розповідав, більше мама про це говорила. З маминих історій я зрозуміла, наскільки ця сорочка дорога моєму батькові, і усвідомила, що її потрібно берегти", — пригадує Зінаїда.
Нове життя старовинної реліквії
Зінаїда десятиліттями зберігала вишиванку, але врешті вирішила передати її до краєзнавчого музею села Саражинка Одеської області, де вона нині проживає.
"Я зберігала її десятиліттями, бо для нас це стала справжня сімейна реліквія. Але потім вирішила передати її до нашого місцевого музею — впевнена, що там вона краще збережеться", — пояснює жінка своє рішення.
Наразі музей перебуває на ремонті, тож експонат тимчасово недоступний для огляду. Зінаїда Корж-Скрипченко підкреслює, що старовинні українські речі варто зберігати якомога дбайливіше та передавати наступним поколінням.
Читайте нас у Telegram, WhatsApp, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області