У карпатському селі Підгородці діє стара кузня, де працює єдиний коваль — 82-річний Яків Савуляк. За словами чоловіка, зараз його ремесло стає все менш затребуваним, тож передати свої знання найімовірніше не буде кому.
Своєю історією Яків Савуляк поділився із Суспільним.
Чоловік розповів, що навчився ковальству від дядька Федора. Працював з ним у старій сільській кузні майже чотири роки до армії.
"Я ще хлопцем молодим вчився і робив за вуйком. Він мені сказав: "Хочеш, то я тебе навчу, тобі в житті знадобиться". Так воно і сталося. Приходив разом з ним до кузні. Молотом товк, всяку роботу приходилося робити. Мені доводилося, наприклад, віз кувати. Треба було обідок на колесо. Так зварки в нас не було такої електричної, варили у вогні. Залізо плавилось і одне з другим поєднувалось. Коли ще були коні і люди самі землю обробляли, до плугів робив лемеші, мотики, сапки, сокири поправляв. Навіть і робив сокири", — пригадує Яків Савуляк.
В армії Яків Савуляк служив у прикордонні на Закавказзі. Після армії працював шофером. А коли вийшов на пенсію, повернувся у кузню. Так працює вже 22 роки.
"Для того, щоби щось кувати, потрібно розпалити дрова, щоби розгорілися, тоді засипаєш вугілля і включаєш піддувало. Коли я працював ще до армії, то не було піддувала такого, а вручну, міх такий тягали, так як є у книжці про Івана Франка, бо його батько теж був ковалем. Тоді нагріваєш залізо, вигинаєш і починаєш його товкти", — розповідає чоловік.
Яків Савуляк каже, є єдиним ковалем у селі, проте робота фізично тяжка, тож він вже працює значно менше і повільніше.
"Не годен я уже робити, 83-й рік. Колись, ще до армії, в мене був колега, що допомагав, то ми відковували виріб повністю за пів години, а теперка зо пів дня. Десь колись прийду, трішки зроблю, але то вже роки. Не годен, немає тої сили, тих рухів. А в селі більше немає ковалів. Якби був хтось такий, щоби хотів тим займатися", — каже коваль.
За його словами, попит на ковалів теж дуже знизився. Адже здебільшого люди вже не тримають такої кількості худоби як раніше і не обробляють поля самостійно.
"Колись у селі чому було багато ковалів? Було понад 100 коней, були господарі, що мали кілька коней, були, що одного мали. І вони самі собі землю обробляли. Корови, вівці мали. А теперка нічого. Немає коней — нема роботи", — додає чоловік.
Яків Савуляк додає, що найімовірніше з часом ця професія залишиться в минулому.
