У львівському Парку культури встановили копію вежі Донецького аеропорту. Це частина експозиції "Календар війни": щокілька місяців експонат змінюють, розповідаючи про події російсько-української війни.
"Це в першу чергу місце, де ми хочемо показати міцність і гарт українського воїнства", – розповіла Суспільному авторка проєкту Ірина Вовк.
Володимиру Клепичу зараз 61. У 2014 пішов на передову добровольцем. Обороняв Донецький аеропорт у складі 80-ї аеромобільної бригади. 18 січня 2015 він отримав 6 поранень – у плече та руку, зокрема. Про себе говорити не дуже хоче. Хлопців, які воювали разом з ним – називає Героями.
"75% добровольців в батальйоні. То є люди, які хотіли йти, які мотивувались тим, що вони люблять свою Батьківщину. Володя Бузенко – ви собі не уявляєте, як він стріляв. Він був 2 рази поранений, 19 числа відказався їхати, тільки тому, що каже, треба забрати всіх хлопців і тоді я виїду. Петрусик – 22 роки, дитина, кулеметник. Загинув під тими завалами. Мій друг Боря – під завалами загинув", – пригадує захисник Донецького аеропорту.
Олег Височанський потрапив на Диспетчерську вежу Донецького аеропорту в той день, коли вона впала – 13 січня 2015 року. Там був 3 дні. Потім отримав поранення в голову. І його евакуювали.
"Якраз в той самий день, коли вежа впала, дуже важко контузило командира диспетчерської вежі і я, замість того, щоб йти зі своє ротою в термінал, мене пересаджують і я їду командувати вежею. Якщо в бійця є дух, навчити його стріляти, тактиці – це питання часу, тижня двох", – розповідає Олег Височанський.
Читайте також: Тритомник львівської військової журналістки Ірини Вовк номінували на "Книгу року"
Андрій Грицан пішов служити в армію, коли йому було 22. У 23 – він загинув. Його тіло знайшли через пів року з допомогою ДНК. Мама Андрія приїхала зі Стрийського району до Львова на відкриття копії вежі Донецького аеропорту, який захищав її син.
"То є лишній раз нагадування людям, що війна триває. Що були хлопці, що були такі воїни і завдяки кому ми живемо", – каже мама Кіборга Марія Грицан.
Аліна прийшла із фотографією свого брата – Олександра Бондара. Йому було 46. Він загинув, захищаючи Донецький аеропорт.
"Хлопці поїхали туди, вони розуміли, що це, можливо, дорога в одну сторону. Тому що, маючи з собою один ріжок патронів, захищати нас з вами – дуже важко. Рідним, нам, сьогодні основне – щоб наші рідні, ті, хто загинув і віддав своє життя – не були забуті", – каже сестра Кіборга Аліна Фрідріх.
Копія вежі Донецького летовища стоятиме у Парку культури кілька місяців. Згодом експонат замінять на інший, який символізує наступні події російсько-української війни. Раніше у парку встановили копію збитого літака ІЛ-76, згодом інсталяцію присвячу трагедії у Зеленопіллі і прострелений сонях – у пам'ять про полеглих героїв Іловайська.
Читайте також: "Хочу йти батьковим шляхом". Історії юнаків із Львівського ліцею імені Героїв Крут